Prosinec 2018

Pamatujeme tebe Vadyme/ Світла пам'ять тобі Вадиме.

26. prosince 2018 v 21:43 | M.Севрук
Довідавшись від колеги гобоїста Ігоря Пономаря ,концертмейстера групи гобоїв симфонічного оркестру Львівської філармонії, звістку, що у Києві помер відомий гобоїст і педагог Вадим Бойко спочатку і не повірив. І відразу захотілося пом'янути гідну і достойну людину ,яка була протягом півстоліття взірцем української виконавської школи гобоя. Адже знаю його як міцного, сильного і добродійного хлопа. Вадима Бойка знаю від 1973 року ,коли поступав до Київської консерваторії ім. П. І. Чайковського. Ми абітурієнти програвали свої програми у підвалі консерваторії. Це місце, яке духовики за неписаними законами, окупували для занять .Раптом мене хтось почав гукати. Коли я підійшов ,то побачив молодого чоловіка ,симпатичної вдачі .Він запитав мене чи я Михайло Севрук і що я маю грати на вступних екзаменах. Так трохи поспілкувавшись він сказав ,що чув про мене і що я маю надію поступити. Я не знав, що то був Вадим Бойко. Згодом ,коли я вступив до консерваторії ,то наші зв'язки були постійні. Вадим був відкритий до всіх. Радо спілкувався, ділився своїм досвідом у виконавстві гри на гобої, виробі тростин ,підтримував молодих музикантів та учнів. У Києві є така традиція ,що всі оркестрові музиканти постійно спілкуються як на концертах так і на інших культурницьких заходах. Хоча ми працювали в різних оркестрах він в опері, а я на радіо, то творчі зв'язки підтримували тривалий час. За сумісництвом я працював у музичній школі № 1 ім. Якова Степового, а Вадим у київському музичному училищі ім. Р. М. Глієра. Я посилав до нього своїх учнів серед яких відомі тепер гобоїсти Г. Кот і І. Болбот та інші. З часом він запропонував мені також працювати в Київському музичному училищі .Так протягом 15 років ми були колегами педагогами Київського музичного училища ім. Р. М. Глієра. Я переїхав до Чехії, а Вадим став викладачем Київської музичної академії ім. П. І. Чайковського .
Знав Вадима Бойка і слідкував його творчий шлях, як виконавський так і педагогічний, досить довго. Він був гобоїст від Бога ,який на Олімпі київської школи гобою палав 50-років. Адже будучи молодим юнаком у 1968 році став лауреатом конкурсу виконавців гри на духових інструментах. Відтоді він став авторитетом серед гобоїстів не тільки України, але і СРСР, Чехословатчини, НДР та інших країн. Дуже тісні зв'язки Вадим підтримував з ленінградським гобоїстом В. Курліним . У свій час в Ленінграді консерваторії у класі В. Курліна навчалися студенти Вадима Бойка .
Вадим походив з родини Бойків, а моя дружина також із Бойків. Він цікавився Бойками їхньою культурою як етносом. Так трапилося ,що десь у 80-ті роки в Україні був неврожай картоплі і Вадим запитав чи міг би він купити картоплю у селі де народилася моя дружина. І одного разу ми з Вадимом та декількама артистистами з оркестру театру , сіли на декілька авто і поїхали в Круті Горби. Пам'ятаю, що коли поверталися до Києва у пізні вечірні години, то в районі Василькова були сильні тумани і не було видно шлях. Приходилось декілька разів ставати, щоб продивитися дорогу. Вадим їздив зі мною і до Радомишля, де я народився, щоб познайомиться з моїми батьками. Знав і його родину. В певний час наші зв'язки були досить тісні і довірливі.
У 70-ті роки під час навчання в консерваторії багато разів був на спектаклях у Київській опері , де міг чути солове виконання Вадима Бойка у операх і балетах, які ставились у театрі. І потрібно зазначити ,що завжди його виконання відповідало високій майстерності, раціонально виважені ,продумані і з логічною будовою фрази. З особистого спілкування знаю, що він завжди відповідально готувався до спектаклів. Завжди був прискіпливий у підборі тростин, досконало вмів виробити тростину, шукав потрібний тембр звуку, досконало відточував технічні пасажи у солових партіях і як концертмейстер групи гобоїв домагався, щоб і його колеги були на високому професійному рівні. Звук його гобоя був м'який і легкий ,а тембрально мав досить урівноважену теситуру від глибоких тонів аж до самих високих. Мав досить широку динамічну шкалу від піанісимо до фортисимо.
Особливо мені запам'ятався концерт у середині 70-их років минулого століття у залі Київської філармонії, коли Вадим Бойко і Богодар Которович виконували знаменитий Концерт для скрипки і гобоя- D moll Й.С.Баха з Київським камерним оркестром. Для мене ,тоді ще студента, було щось незвичайне послухати досконале виконання майстрів української виконавської школи. З роками забуваються деталі ,але добре пам' ятаю, що партії скрипки і гобоя почергово і з майстерністю передавалися виконавцями, випливаючи з палітри оркестрового супроводу. У другій частині ,яка виконується повільно дивувався, як Вадим уміло застосовував техніку дихання, виконуючи великі фрази. Звук його гобоя нісся над оркестром , заповнюючи зал філармонії. Мені тоді здалося, що гобой у цьому концерті звучав більш виважено ніж скрипка. Від тоді, послухавши у концерті Вадима Бойка, всі студенти гобоїсти, які навчалися у той час консерваторії, відчайдушно почали займатися ,адже це була велика інспірація.
Творчий шлях визначного українського виконавця гри на гобої і педагога Вадима Бойка заслуговує на детальне вивчення.Адже Україна втратила фахівця , якого ще в Україні не було. Були попередники, наприклад О. Безуглий, але він не грав в оркестрі так довго. Адже протягом всього творчого життя Вадим Бойко заграв сотні спектаклів у оркестрі Київської опери,в оркестрі Київської філармонії, записав масу творів на Українському радіо та музики до фільмів на Київській студії ім.О.Довженка. Співпрацював з видатними диригентами світу і України ,грав у відомих залах багатьох країн світу ,підготував і випустив у світ як педагог , багатьох музикантів, які гідно продовжують виконавську майтерність набуту в його класі.Він був облюблений гобоїст багатьох київських диригентів і вони радо запрошували його для виконання відповідальних оркестрових програм. Його творчість потрібно досліджувати . Нехай пам' ять про Вадима Бойка буде взірцем майстерності виконавської школи гобоя в Україні.
Хоч на сучасний стан я не проживаю в Україні ,але періодично слідкую за творчістю українських музикантів і колег з якими мав у молодості творчі звязки. Хотів би виразити глибоке спічуття усім рідним Вадима Бойка від себе, а також від гобоїста з Ізраїля Леоніда Гольцмана , у якого у свій час були досить тісні творчі і дружні звязки.

Вічна память тобі дорогий Вадиме!

В Празі Михайло Севрук . Грудень 2018 рік