Únor 2013

Pendyščuk Ivan/Пендищук Іван Миколайович

18. února 2013 v 21:02 | Michal Sevruk/Михайло Севрук
Пендищук Іван Миколайович - визначний український кларнетист, педагог, дипломант українського музичного конкурсу ім. 50-річчя ВЛКСМ (Київ, 1968р.)

Іван Миколайович Пендищук народився в Чернівцях 01.08.1940 р. - помер у Києві 03.04.2012 р.
Дитячі роки провів у дитячому будинку.У 1956 -1960 роках навчався в Чернівецькому державному музичному училищі у класі І.Рибалка.З1960 року навчався в Київській державній консерваторії ім.П.І.Чайковського (кл.С.Ригіна), яку закінчив у 1965 році. З 1962 по 1979 роки працює солістом заслуженого державного симфонічного оркестру України, потім концертмейстером групи кларнетів та викладачем музичної школи.
Про Івана Пендищука з впевністю можна сказати ,що бог його обдарував у повному розумінні слова. Адже, як кларнетист- виконавець, він був майстер з великої літери ,як кажуть, від бога.Як педагог, мав що сказати і чому навчити своїх учнів. Вже навчаючись в консерваторії, викладав у музичних школах Києва №10 (1964 - 1970) та № 3(1971 - 1981). В Броварській дитячій музичній школі №1(1984 - 1986).В роки (2003 -2004).був викладачем кларнету у Київській середній спеціалізованій музичнійшколі-інтернаті ім. М.В.Лисенка .Він також працював у київському училищі культури в (1977 - 1979)роки, а потім в державному музичному училищі ім.Р.М.Глієра (1985-1999)р.,в якому був завідуючим духовим відділом. Певний час Іван Пендищук викладав у Київській державній консерваторії (1990-1997) та Державному інституті культури(2000-2005) де виконував обовязки старшого викладача по класу кларнета.Протягом багатьох років праці в симфонічних оркестрах України грав виключно перші партії і був окрасою оркестрів.В державному симфонічному оркестрі України він працював більше 20-ти років, а потім перейшов у симфонічний оркестр Держтелерадіо України(1979-1988).В (2000-2002) роки був солістом київського муніципального духового оркестру
Протягом своєї тврчої кар'єри він не обмежувався тільки грою в оркестрі, але активно співпрацював з молодими композиторами і проводив записи у фонд українського радіо, як соліст, так і в складі різноманітних ансамблів. Довгий час у складі симфонічних оркестрів брав участь у записах музики до фільмів на кіностудії ім.О.Довженка.У різні роки працював під керівництвом видатних диригентів сучасності: Н.Рахліна, С.Турчака, К.Сімеонова, В.Кожухаря,В.Гнедаша, Є.Дущенка, І.Гамкала, А. Власенка та інших.
Іван Пендищук являється первшимвиконавцем в СРСР «Концерта для кларнета із оркестром»Рудольфа Кубіна (Чехія), який був виконаний 18.07.1968р., у супроводі симфонічного державного оркестра України під керівництвом Аліна Власенка.
10.07.1976г.,Іван Пендищук виконав «Концертіно» К.М.Вебера у супроводі симфонічного державного оркестра України під керівництвом Алін Власенко .
До праці в оркестрі Іван Пендищук відносився досить відповідально, адже завжди приходив на годину раніше і приправував свої солові партії з великою відповідальністю , які завжди виконував досить досконало, вдумливо і на високому професійному рівні. В своїх сольних партіях продумував кожну фразу, використовуючі всі можливі засобии, такі, як штрихи, динаміку,темпово -агостичну і ритмічну структуру та фразування. Особливо майстерно справлявся із соловими партіями у творах Л.Ревуцького і Б.Лятошинського, його симфоніях, де багато є сольних партій для кларнета.Він глибинно відчував форму твору і намагався використовувати своє вміння якнайкраще і зі всією відповідальністю. Разом iз тим, він був безкомпромісним і до інших виконавців сольних партій в оркесті. Коли І.М.Пендищук грав соло,а потім подібне соло, розвиваючись, було композитором використано у партії гобоя, флейти або фагота і, при цьому, музикант грав трохи інакше, ніж грав він сам, то він відразу реагував і робив зауваження, або просив колегу грати згідно його уяві. Безперечно, що кожний виконавець має іншу виконавську школу і своє уявлення виконання твору, а тому в оркестрі інколи ставали незгоди між окремими інтерпретантами, які закінчувалися примиренням після успішного виконання твору. Цікаво, що Пендищук, будучи відповідальним та безкомпромісним виконавцем, завжди був доброзичливим і з розумінням входив у різноманітні ситуації, які інколи поставали в оркестрі. Протягом багатьох років він був членом художньої ради оркестру.
Внаслідку розпаду СРСР багато творчих колективів і шкільних музичних закладів України потерпали від не коректного відношення адміністрації до працівників і велика частина суспільства не зуміла пристосовуватись та прийняти, так звані, нові історичні умови .Іван Пендищук був борець за справедливість і відкриті творчі стосунки і як наслідок - це зміна праці та переходи із одного колективу в інший. За фізичними ознаками він був добре сформований, і міг би ще жити та навчати молоде покоління. Помер Іван Пендищук навесні 2012 року, в забутті, і мало хто із бувших колег знав про це. Ми ж, ті, хто знав його, як музиканта-виконавця, педагога, колегу, завжди будемо памятати з добрими почуттями вдячності, що на життєвому шляху зустрілили людину, яка мала вплив і на наше творче кредо.