Радомишль

5. října 2008 v 16:53 | Michal Sevruk/Михайло Севрук





Радомишль.

Благословляю край свій милий
Те місто Радомишлем звуть
Поліські землі старовинні
Ліси, поля і води рік.
З глибин віків одне відомо,
Що Городище тут було
Дві річки сходились в єдину
Древлянське плем'я в нім жило.
Часи мабуть були лихії,
Бо треба було боронить
Життя своє, родини, збіжжя
Між двох річок так Град і взник.
Як в повістях старих писали
Що звався Мичиськ в ту добу
Місцевість Микгородом зветься
Від річки, що тече в низу.
Хто правив містом, не відомо?
Де Капище старе було?
Проходив шлях старий в Варшаву
Й кордон по річці, що тече в Дніпро.
Та річка Тетеревом зветься
Стрімка, збиває з ніг вода
Лісами, змієм часом в'ється
Є в ній ще риба й дичина.
Та Городище, ще б стояло
Спокійно й тихо жив би люд
Чужинці завжди владу мали
Місцевий люд терпів їх гніт.
По Древньо-Руській старій владі
Татарин землю тут топтав
За ним литвин з поляком разом
Конфедератів розiслав
В ту пору Мичиськ Радомислем став.
По старім шляху мандрували
Не тільки люд простий, посли
Богдан Хмельницький із козатством
Під дубом ставив курині.
A в лісі , де стоїть капличка
Криштальна,чиста в ній вода
Місцевість є чомусь магічна
Цілюща б'є із джерела вода.
Євреї жили і вірмени
Та кожний мав тут свій обход
Базар збирався на Майдані
На тиждень тричі мав провоз.
Були церкви і синагоги
Костели, кирхи тут були
І кожний етнік мавши цвинтар
Жив з Богом в згоді і тиші.
По польській владі за царату
З'явився російський вояк
Тюрму, казарми збудували
Щоб містні люди мали страх.
Так триста років Україна
Терпіла зверхність, підступ, жах.
Прийшли й червоні комісари,
Котовець банди тут гонив
Азійські -наймані вояки
Рубали й вішали жидів.
Палили місто, вихор віяв
Летіли стріхи в далечінь
Чекісти в кожаних кожухах
Людей стіляли без причин.
Хто міг, тікав у світ далеко
Кидали хати і майно,
А хто громив, палив маєтки
Попав в московське він ярмо.
Не вдовзі землю відібрали
Людей загнали у колгосп
А хто противив новій владі
Став ворог класовий,бідак.
Катюзі Сталіну все мало,
Зерно по селах відібрав
Могильник, села вимирали
Й таке народе ти зазнав.
Всі чистки кінчились війною
Фашист палив, людей вбивав
На другий день війни без бою
У місто батальйон ввійшов.
Євреїв розстріляли на узліссі
За містом, в Рудні , у ярах
Життя зкінчилось цілих родів
Гірка полинь, один взпомин.
А по війні-страхіття Боже
Вернулось лихо та біда
І знову голод в сорок сьомий
Гулаги, мука та журба.
Коли ж сконав той кат народів
Дихнув спокійно цілий світ
Та Україна все терпіла
I не розпався ще Союз.
Тепер вже маєм Герб і Прапор
Над містом жовто-синій стяг
Надія є- земля розквітне
Прийде жаданий ,правий час.
 

Buď první, kdo ohodnotí tento článek.

Nový komentář

Přihlásit se
  Ještě nemáte vlastní web? Můžete si jej zdarma založit na Blog.cz.
 

Aktuální články

Reklama