Погляд у 40- річну давнину.

24. srpna 2008 v 17:42 | Michal Sevruk/Михайло Севрук


Серпень 1968 року однозначно і назавжди закарбувався у моїй пам'яті і в пам'яті міліонів українців, як окупація Чехословаччини, яка неправдиво і перекручено подавалася в радянській пресі, радіо і на телебаченні. Жителі України, будучи під колоніальним ігом Росії, так і нічого не втямили, що ж то на самому ділі відбувається. Окремі військовослужбовці, котрі проходили службу в Прикарпатському та Київському військових округах були кинуті під виглядом військових збройних формувань СРСР і Варшавського договору для придушення «Празької весни» - молодих паростків чеської демократії.Серед моїх знайомих, на превеликий жаль, були також і чехи, які служили в групі радянських військ у Міловіцях. Пропаганда совєтів була досить сильною і тому їй вірили та прислуговували багато народів СРСР.
У 1968 році я був студентом Житомирського музичного училища ім.В.С. Косенка, і на власні очі, протягом двох місяців, спостерігав пересун військ, їх сконцентрованість, кількість, тому що кожного тижня їздив до батьків у м. Радомишль, яке розташоване близько автомагістралі між Києвом і Житомиром. На ту добу досить добре усвідомлював політичну ситуацію і те що відбувалося.
Взагалі, в СРСР виховували людей у фальшивому розумінні світу.В школах і навчальних закладах велась активна пропоганда про великий «братній союз народів», якого насправді ніколи не існувало. Московсько-російське комуністичне керівництво з недовірою відносилося до народів, які проживали на території України, насамперед українців , поляків ,чехів, німців,євреїв та іншіх, а тому українців тяжко було пересвідчити в тому, що введення армії Варшавського пакту - це є допомога чесько-словацькому народу проти «агресії армії блоку НАТО».
З перших днів окупації почався активний рух військової техніки.Над головами пролітали різноманітні літаки, гелікоптери. На автомагістралі між Житомиром і Києвом, було зконцентровано багато військової техніки: танки, бронетранспортери, різноманітні автомобілі з антенами (звязок).Обабіч магістралі були прокладені товсті, чорного кольору кабелі.В поліських лісах і на галявинах у тимчасових таборових містечках із наметів проживали тисячі військовослужбовців.По телевізору і в радіо нас пресвідчували, що дану акцію потрібно було зробити раніше, ніж війська блоку НАТО і США змогли окупувати Чехословаччину.
В 1968 році я готувався до служби в армії і в голові весь час була думка, чому війська чужих країн в мирний час окупували малу середньо-європейську країну? Зважуючи те, що невдовзі буду призваний на службу до армії, мені не хотілося приймати участь у ганебній окупації землі, звідки походив мій чеський рід. Заздалегідь домовився з війсьовим диригентом із м. Овруча капітаном Г.В.Відомським, що він мене візьме в оркестр. Пообіцявши, він виконав її.
В Чеській республіці, на жаль і до сьогодні, не подається ніякої інформації про дисидентський рух 60-х років в Україні і про людей, які були проти окупації Чехословаччини. Україну та її населення подають в медіях, як частину СРСР, яка приймала участь в окупації. Насправді, було інакше.Адже на захист чеського народу і на його підтримку виступила значна частина українських людей: інтелігенція, письменники, журналісти, художники.Вони виступили з гострою реакцією.Це Іван Світличний,Євген Сверстюк, Василь Стус, Галина Севрук, Алла Горська, яка згодом була вбита спецслужбами КГБ за свою активну просвітницьку і дисидентську діяльність. Іван Світличний сказав , що якщо у Чехії буде погром і введуть танки, то і на Україні буде таке.В Чехію ввели війська, а в Україні були суди і ув'язнення над дисидентами.Московське керівництво ставило питання :Чехословаччина є небезпечною,тому що з неї візьмуть приклад радянські республіки.Передусім, найближча Україна.Про українські протести світ не знав.5 листопада 1968 року, на вулицю Хрещатик вийшов Василь Макух з протестом. Він облив себе бензином і вигукнув слова про волю України і проти окупації Чехословаччини.Це було настільки страшно,що всі вдавали, ніби не розуміють ,що відбувається.Невдовзі від опіків він помер.Євген Сверстюк написав книгу «Собор у риштуванні», за яку відсидів як політичний вязень у таборах з позбавленням волі 12 років.Доля українців і чехів досить подібна ,але поставлена з ніг на голову.В той час як в 1945 році вся Чехія вітала червону армію, на Україні ще велась війна за свою самостійність, яка ведеться і до сьогодні.Чехія в ті часи була досить лоаяльною до Москви, але 1968 рік показав, що під дружбою криється вовчий оскал. Нам, чехам і українцям слід добре знати, що несе з собою російська окупація. Вертаючись у сорокарічний спогад окупації Чехословаччини 1968 року бачимо і сьогодні загарбницьку руку Росії, що знову погрожує Європі і всьому світу, здійснюючи військову агрессію проти Чечні, котру повністю знищила.Зовсім свіжі події військової окупації в Грузії. Россія також зазіхає на території прибалтійських держав, України, Молдавії та інших.
На жаль агресивна політика недостатньо засуджується провідними країнами світу, Францією, Німеччиною, Великобританією, США та іншими. Світ мусить негайно зупинити і знешкодити агресора, адже в історії знаємо багато фактів , коли з малого регіонального конфлікту починається катастофа.

Михайло Севрук, Прага 22.8.2008
 

3 lidé ohodnotili tento článek.

Nový komentář

Přihlásit se
  Ještě nemáte vlastní web? Můžete si jej zdarma založit na Blog.cz.
 

Aktuální články

Reklama