Z Výsočiny

3. května 2008 v 20:32
Zrudlé stomy
Smutné pole
Mraky v horach
Šero je
Ptak ne zpíva
Zimu cití
Podzim,
Vůně prastaré.
Na obloze
Orel líta
Srnka polem
Proběží
Paprsek slunce
Ještě hřeje
Ruže květne
Milo je.
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Je smutno,šero
Valí sníh
Nevidim slunce
Je mrzký vzduch
V hospodě ticho
Pivo,smich
Povaha Česká
Samý klid.
Pivičko sládké
Jako med
Připjemo Bracho
Na posléd
Už bude ráno
Jdeme spát
A v práce musim
Furt makat.
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Zavaté pole
Vysočina
Divoký vitr
Huči vysoko
Nese nad lesy
Šede mráky
Hustou metelici
Zavátí
Vsi,pole,les
A kolem chaty.
Do rána
Zjevi se
Ta bila země
Před zraky našimí
Kraj z pohadky
Daleko někde
Krákne vrana
Je ticho,hezké
Jsou Křižanky.
----------------------------------------------------------------------------------------------------
Zvonohra.
Tisíce zvonu
To duše lidské
Tisíce zvonu
Osud země
Napomina nam
Život lidský
Předky naše
Prastaré doby.
Každý zvon
Osaměla bytost
Zní po každém
Jenž odejde na věčnost
Zvonohra je choralem
Rekvijem lidstva
Zní jako věčnost
Je to srutečnost.
----------------------------------------------------------------------------
Переклад iз В. Брюсова
Ми - скіфи
Ми - ті, про кого шепотіли в давнину,
У мимовільному тремтінні еллінськії міфи:
Народ закоханий у буйство і війну,
Сини Геракла і Єхидни - скіфи.
Навколо моря Чорного пусті степи,
Як демони ми облітали прудко,
З'являлись раптом, всюди сіять страх:
В верхів'ях Тигру, чи пониззі Істри.
Ми диким норовом жахали світ,
Палаючи зловісно, тут і там зірницею:
І перед нами Дарій відступив і Кір
Прибоpканий був на шляху він скіфською царицею.
Що ж ми були?- Щит,ніж,сайдак і спис,
Шолом ,лук , стріли і коня вудила!
Леск, дзвін,крик,сміх,набіги - все буття
Було в розгулі браному, бенкеті п'яному!
Плекали нас хурделиці й мороз:
У хуртовині вихору подій тягнув нас холод;
Ножем рубали ми вино, волосся
Мерзлого дзенькали льодові нитки!
Наш вірний приятель, учитель мудрий наш,
Вино ячмінне підбадьорувало сили:
Летіли ми у бій під дзвони мідних чаш
На поясі, та й з ними йшли в могили.
Дні битев,полювань, бучних бенкетів,
Змінивши подобу, творили суть життя....
Як весело було колоть рабів,
Ще перед тим, як розпалить вогонь, на тризні!
В курганах громіздких, сидячи на коні,
Серед багатств, як заповіли предки
Сплять наші страхітні царі; і в снах
Їм маряться звитяги, битви та бенкети.
І часом, в стороні від вогнища присівши,
Коли хмеліли в насолоді гості,
Юнак наш виробляв для дів
Коней і левів з срібла й кості.
І взявши в коло грізного жерця,
Тримаючи в руці високо факел димний,
Ми в танці дикому, співали без кінця.
Палкі, величні й переможні гімни.
--------------------------------------------------
Вересневі обзори
Вересневі обзори
Неба повного зорі
Жовтий місяць в горі
Світить стежку мені.
По-під яром крутим
Над потоком стрімким
Де лісів чорносинь
Проляглась в далечінь.
Парасолькою небо
Мільйонів вогнів
Манить світлом своїм
До небесних вершин.
А стежина веде
У далекі світи
Жовтий місяць в горі
Світить стежку мені.
Прага 18.06.2005р.
----------------------------------------------------------------------------
Відійде в майбуття
У вічність покаяння
Душа людська
Смиренна і проста.
Хто зна за що,
За гріх чи зло
За скоєне добро
На чашу вагів
Станемо ми Божу.
Судилище для всіх
І мертвим і живим
Пройти прийдеться
Бо нас судитиме
Сам Бог-господь.
Добродієм як був,
Достанеш вічне благо,
Хто ж гріху наробив
Відпущення не жди
Настане Божа кара.
-------------------------------------------------------------------------
Військові паради
Чи треба вони?
Чому вихвалятися люди
На сміх всьому світу
На горе землі
Там кожного дня панaхіди.
Де влада продажня
Манкурт пезидент
Рахується лиш на папері
Жеброта, сирітство
Зневага, страх
Бо Віри немає в народі.
Народ по собі
Тишком нишком живе
Держава його не займає
Товчеться в землі
Бо годує вона
А влада мовчить
Як нівчому.
Та доки ще буде
Свавілля тривать
І гинути люди у шахтах
Робити щось треба
Нам миром брати,
Бо згинемо,
Канемо в вічність.
--------------------------------------------------------------
Вітер акордом
Органних труб
Реве безнадійно
Сміється.
У прелюдіях муз,
Людським подихом туг
Вічних Бахівських фуг
Час від часу озветься.
Танець смерті сичить
Понад світом летить
Фложалетами пікколо свище
Блиск та грім навкруги
Бють літаври в горі
Світу цього кінець
Грішним душам терпець
Від пекельного болю урветься.
Але трубить труба
Ангел з неба взива
До гармонії,злагоди,тиші
Світлом скрипок звучить
Неба синя блакить
Пролунає відлунням валторна
І летить по землі
Ода радості й спів
Обніміться брати ,обніміться.
Березень 2003 р.Прага
протест проти військової акції
в Іраку
----------------------------------------------------
Гілка калини.
Цвіте у долині
Калина при лузі
Буяє в красі
Жовто-білих квіток
І сниться мені
Та далека країна
Дитинства босого
Та ясних зірок.
Співає на ній
Соловейко весною
Зозуля нам років
Зачне рахувать
На осінь гілля
Оксамитом засяє
Й сплете наречена
З калини вінок.
Земельку Покрова
Накриє снігами
І гілка калини
Засяє в красі
Така твоя доля
Моя Україна
Калина є символ
Життя на землі.
------------------------------------------------------------------
Горить вогонь
Камін вже догоряє
Десь чути пєсу
Дограє рояль
В ночнім тумані
Бродять мило пари
Шепочуть губи
Тихий шелест трав.
Не спиш і ти
І маревом літаш
У лабіринті років
Зповненя буття
Ранквий промінь
Сонцем привітає.
Дає надію
Радість до життя.
---------------------------------
Грає в бокалі
Райдуг безкраїх
Бахуса Бога
Вино молоде
Сік Провансалю
Марселя,Леможа
Серце нам зповнює
Втіху дає.
Грає шалмей
При дорозі
В корчмі десь
Молодь шаліє
У танці
Без меж
Пісня лунає
В тумані далеко
Ангел стражний
Хранить нас
З небес.
У полях ,де Ван Гог
Собі вухо ріже
Міри не знаючі у вині
Генієм ставши
Без слави,без грошей
Зріє в льохах
Провансалю вино.
--------------------------------------------
З далеких днів
Віків прастарих
Легенда на Русі живе,
Що Кий з братами
Град поставив
В Полянських землях
На Дніпрі.
Заклали камінь
Граду Кию
Й назвали Києвом вони
Засіли три брати
З родами
І мали кожний
По Горі.
Кий, Боричі обсідлив
Тепер Андріївська Гора
Щек,жив на Щекавиці
Потім Олегівка була.
Хорів, мав пагорб Хоревиця
Або,як звали Юрковиця
Сестру ще мали Либідь звали,
Назвали річку по сестрі.
Були не тільки гречкосії
Великі лицарі були
В Дніпро,Дунай,на Чорне море
Пускались плавати вони,
А в Цареграді-вічнім місті
Сам імператор Юліан
На честь словян
Банкет давав.
Стара ти наша
Україно!
Прастара матінка
Ти Русь!
За тебе сорому не маю
Я українець!
Й тим горджусь.
----------------------------------------------------
Летить у вирій майбуття
Летить у вирій майбуття
На крилах феніксу у вічність
Одна душа,одне життя
Палють вогнищем одвічним.
Країв далеких поза меж
Землі , за обрієм всесвіту
Торкнутись думками мереж
Людськая туга вічна .
А над землею неба край
Синіє ,барви сонцем грають
Хто скаже, що таке життя?
Його ж пізнати ціль одвічна.
Дябліце у Праги квітень-*травень 2006р
---------------------------------------------------------------
Линуть роки
Світанкові вогні
Небо зорьою сяє
Ранок прийшов
Пробудися від сну
Сонце надію вселяє.
Десь у гаю
Ранній птах
Вже співа
Будить зорю у маю.
Линуть думки
Наяву чи у сні
Маревом роки кануть.
-------------------------------------------------------------------
Лиш Україна показалась
На польсько-львівській стороні
І прикордонник по російські
"Прашу приготовить паспорта".
Зневага до рідної мови
Лунають російські пісні
Похабні, нахабні, тюремно-жаргонні
Впливають надуші людські.
Та й церква співає прастарі псалми
Під дудку тієї ж Москви.
Пісні Українців, великих талантів
Не чути, забуто, чи й не було ?
Цурання й зневага, до рідної мови
Культури народу свого.
Як довго ще буде дурман у народі?
Прозрійте та встаньте бо горе буде
-----------------------------------------------------------------
Мре Україна,відїзджає
Хто в рабство силою,хто так
Жінки до праці,та розпусти
Нема моралі,сором,жах.
Мужі, сиділи б краще дома
Та працювали на землі
Як українець,щось не добре
Зробили ж славу ви собі.
В убогих селах жити гірко
Женуть горілку,тихо мруть
Дітвора школи покидала
І просять все,що подадуть.
Мужі, так званої держави
Ганьба,та сором вам усім
Злочинцям ввірили країну
Й живете злочином одним.
Пограбували все,що можна
Людей поїли б ви живцем
Собі державу збудували
На крові й горі ви людськім.
А кара прийде неминуче
Й розплата беде все рівно
Де сльози ллються у народі
Там Божий суд прийде.
 

Buď první, kdo ohodnotí tento článek.

Nový komentář

Přihlásit se
  Ještě nemáte vlastní web? Můžete si jej zdarma založit na Blog.cz.
 

Aktuální články

Reklama