Čerča/Радомишль- Рівчак Черча

1. dubna 2008 v 12:38
українська церква Святого успіння Київського Патріархату в Радомишлі поблизу Черчи
Черча - рівчак в Радомишльському районі Житомирської області.Свій виток бере з джерела серед поля між Радомишлем і Верлоком, яке з потужньою силою викидає з надр землі на поверхню білий кам'янистий пісок і торф'яний субстрат.Джерело б'є з -під верби, що знаходиться у гористій місцевості (185 м), перетворюючись поступово у річище. Далі проходить між горбистими берегами з червоної глини і впадає в річку Мику, ліву притоку Тетерева .На своєму шляху рівчак (біля 6 км) пересікається з шляховим сполученням, що йде в напрямку сіл Радомишльського району Верлок, Борщів,Чайківка та вулицями м.Радомишля Велика Житомирська і Мала Житомирська, які в народі мають назву (Верхня і Нижня вулиці). В 60-х роках ХХ століття у верхів'ї рівчака проводились меліораційні праці де були зроблені декілька ставків.Але для промислового вирощування риби його не використовують.Влітку місцеве населення використовує рівчак та його береги як пасовище для худоби, ловіння риби,та для купання.Раніше проводилась заготівля сіна та копання торфу.
Нижче, y руслі протікання рівчака, знаходиться багато джерел, які його підживлюють. Черча з'єднується також з великим яром, з якого витікає струмок.В роки ІІ світової війни в цьому яру німці розстріляли більше 300 чоловік місцевого населення, євреїв та активістів -комуністів. Протягом багатьох років на березі рівчака був побудований військовий полігон місцевого гарнізону, де проводились навчальні стрільби.Полігон мав підземні підходи і ручні пристосування для піднімання і опускання цілей.На високому місці була побудована дерев'яна вежа, звідки військовий сигналіст(трубач) подавав сигнали. Керував стрільбами офіцер, який при допомозі прапорців подавав команди. Полігон був не далеко міста і під час військових навчань люди завжди відчували стрілянину , це створювало незручності, проте з часом був ліквідований . До ІІ світової війни на лівому березі був невеликий цегляний завод, але не мав постійного промислового використання, а тому в кінці 50-х років (1957-58) був побудований цегельний завод з механічною лінією по виробі цегли.Для сушіння цегли завод мав великі склади, а також піч для випалювання з потужнім комином. Поступово завод втратив своє призначення, а тому на його місці виникло декілька інших підприємств.
На правому березі була побудована з червоної цегли військова в'язниця .В останні роки існування СРСР там був розташований військовий склад, а потім цю будову пристосовали під будівлю філіалу Київського радіозаводу «Маяк».На лівому березі були побудовані камінні військові склади. Вони займали велику територію, були обнесені двома рядами колючого дроту, між якими ходив вартовий.В 1987 році їх розібрали, де з часом було побудовано декілька житлових будинків.
Нижче по руслі була санітарна зона місцевої водокачки, яка охоронялася. В ній не дозволялося ходити , випасати худобу і косити траву.Водокачка використовувала воду з рівчака Черча до 1962 року.Була оснащена цілою системою відстою,фільтрації і хлоріння води, яка вже потім після обробки потужними насосами закачувалась у водопостачальну мережу міста. На початку ХХ століття , до Радомишля були запрошені інжинери ,чомусь говорили що з Америки.Вони спланували вулиці,тротуари,мости і побудували водопостачальну систему міста.На лівому боці була побудована водокачка де був встановлений великий корабельний дизель -мотор, який приводив у дію насоси для закачування води у водонапорну вежу. Окрім водонапорної вежі вона служила як пожежна вежа з якої місцеві пожежники наглядали за пожежним станом району.
На місті водокачки було в кінці 60 років побудовано зелене господарство, де вирощували квіти для місцевих потреб а потім газове господарство Радомишльського району
Біля водокачки проходить вулиця (верхня) на якій з каменю був побудований міст через Черчу .Нижче метрів 400 на нижній вулиці був побудований також міст такої самої крнструкції. Мости були побудовані з каменю бруківки і мали форму лежачих труб .Середня частина була закладена каменем .Береги рівчака порослі великою кількістю трав і місцевий будинок інвалідів - інтернат заготовляв для свого підсобного господарства сіно. Влітку на початку 60 років під час великої зливи вода змила сіно що сушилося в копицях..Сіно забило прохід води у мості і рівень води піднявся до такої міри що рівчак вийшов з берегів заплавивши весь луг. Вода прибувала і створила могутній тиск.Міст, не витримавши стихії, змило.Невдовзі другий міст постраждав від дощових вод. Мости побудували нові , але тривало то декілька років і вони не мають такої архітектурної краси як старі.У 80 роках на лівому березі планували побудувати нову школу.І на болотистому місті почали забивати сваї .Рівень грунтових вод піднявся і знищив людям присадибні ділянки.Нічого не побудувавши тоді ще совєтське керівництво району зупинило будівництво і на цьому місті почало виникати стихійне звалище,але завдяки місцевим жителям місце було загороджене і звалище припинено.Саме будівництво а потім звалище принесло великих збитків єкології річища і місту.На болотистих берегах росло багато болотяних рослин які не зустрічаються в інших місцях.Тепер вони не ростуть і втрачені на завжди.Нижче по руслі за містком нижньої вулиці побудована насосна станція місцевої каналізаційної системи.Берегом рівчака також проходить труба яка тягне відпадні знечищені води з «Маяка».Далі Черча протікає в напрямку Мики перетинаючись з стежками -переходами які стихійно побудовані і служать для перегону худоби і переходу людей.
За роки існування водокачки(1913-1962) воду рівчака в літні засушливі місяці перекривали і спрямовували для водомережі. В цю добу він пересихав. Таким чином знищувалась велика кількість тваринного і рослинного світу.Без води гинули риби,жаби ,тритони, водяні жуки,очитки та інші живі істоти.Серед риб зустрічались вюни, удюжки, карась, короп, пискарь та декілька видів риб невідомих і мало досліджених.За розповідями старожилів на місці де був побудований верхній міст через рівчак ходив паром який служив як перевіз. Поблизу на березі був млин.
В роки другої світової війни на березі, а вірніше на болоті між верхньою і нижньою вулицями проходив рукопашний бій між радянськими і німецькими військами.Відступаючи німці йшли по верхній вулиці в напрямку Верлока, а радянські війська хотіли ім перекрити шлях відходу і через болотистий луг намагалися перекрити шлях. Зав'язався рукопашний бій, внаслідок якого загинуло і було поранено багато воїнів.
Черча малий струмок але в різні часи мав велике господарське, промислове і єкологічне значення для Радомишля і місцевого населення.Він служив як засіб питної води для міста Радомишля, з нього черпали воду підприємства.На його берегах проводилась заготівля сіна для місцевих підприємств.Місцеве населення черпає і сьогодні воду для поливу своїх огородів і розводить водноплавну птицю.Порослі вербами і ольхою береги служать баготьом пташкам для виведення потомства.Тут можна зустріти таких птахів як соловя, іволгу , лелеку, гаврана, ворона,сороку ,синиць, горобців, горлиць, дятла.Побіля струмка в різні часи водилися видри, ондатри, водяні криси , ласки, лисиці, зайці.На правому березі біля його зєднання з великим яром знаходять місцеві люди на полі залишки старих камяних молотків з наслідками людської обробки. Територію навколо річища Черчи потрібно було б більш детально дослідити можливо було б знайдені і інші стоянки палеоліту на території Радомишля.

Як власник авторських прпав статті:Черча дозволяю матеріал використовувати і редагувати на умовах GNU FDL. Міchal




 

12 lidí ohodnotilo tento článek.

Komentáře

1 Tom Tom | 17. dubna 2008 v 20:59 | Reagovat

Pěkná příroda.

Nový komentář

Přihlásit se
  Ještě nemáte vlastní web? Můžete si jej zdarma založit na Blog.cz.
 

Aktuální články

Reklama