Květen 2007

Pražské jaro 2007/Пражська весна 2007

28. května 2007 v 10:54 | Michal Sevruk( M. CEBPYK)
Багато поколінь музикантів завжди з повагою та респектом відносились до музи чного фестивалю та конкурсу «Пражська весна», який кожного року проходить в столиці Чеської республіки в м. Празі.
62-й всесвітньовідомий музичний фестиваль «Пражська весна» за традицією відкрився 12. 05.2007 р.концертом із циклу симфонічних поем Беджріха Сметани «Моя батьківщина» у виконанні симфонічного оркестру Чеської філармонії під керівництвом головного диригента Зденка Мацала. На протязі фестивалю відбулося 46 концертів, 9 театральних представлень та 7 конкурсних концертів.
31 травня в Муніціпальному концертному залі перед пражськими і закордонними слухачами виступив Симфонічний оркестр Чеського радіо. Серед відомих виконавців , які взяли участь у фестивалі відомий симфонічний оркестр Фінского радіо, віолончеліст Стефен Іссерлайз, виконавиця на трубі Алісон Балсом, піаніст Андрій Гаврилов, чеські сопраністки Габриела Беначкова і Ева Урбанова. 27 травня. в концертному залі Рудольфін вони виконали арії і дуети з опер Дворжака «Русалка» і Яначка «ЇЇ падчірка»
Міжнародний музичний конкурс «Пражська весна» в цьому році відбувся за фахом - диригування та валторна.
До конкурсу в категорії диригування були допущені 32 претенденти із Австрії, Болгарії, Німеччини,Франції,Кореї,Іспанії,Ізраїля,Італії, Польщі , Росії,США,Чехіїи,Японії. Найбільш значним було представлено участь Японії в кількості семи учасників.
Склад Жюрі
Йорма Панула/Jorma Panula - Фінляндія -голова
Андре Жове/André Jouve - Франція
Тадеуш Стругала/Tadeusz Strugala - Польща
Артуро Тамайо/Arturo Tamaуo - Іспанія
Мартін Турновський /Martin Turnovský - Чехія
Франтішек Вайнар/František Vajnar - Чехія
Кристофор Варрен-Греен/Christopher Warren-Green - Великобританія
В процесі прослуховування і відбіру учасників 1 кола із 32 учасників до другого кола були допущені всього 12 учасників, а до третього фінального кола всього лише 3 претенденти .
3 коло диригування:
Маржена Діакун -Польща
Койї Кавамото - Японія
Криштоф Урбанський -Польша
Підсумки міжнародного конкурсу « Пражська весна » 2007
Диригування:
Лауреат 1 премії
Криштоф Урбанський -Польща

Лауреат 2 премії
Маржена Діакун -Польща

Лауреат 3 премії
Койї Кавамото - Японія

Почесні дипломи:
Ян Кучера - Чехія

Джонатан Шиффман
- США

Ондрей Врабец
-- Чехія

Йорма Панула - голова жюрі
Прага, 13.5.2007 року.
Валторна
До участі в конкурсі категорія валторна були допущені 48 виконавців, які після відбіру , шляхом прослуховування звукозапису обов¨язкової програми, були запрошені до Праги. Географія учасників конкурсу охоплює майже всі континенти : Європа, Азія , Америка, Австралія.
Перше і друге коло, після голосувания, проходили в концертному залі Академії музики імені Богуслава Мартіну під акомпонімент фортепіано. Третє коло в концертному залі Антоніна Дворжака Рудольфін під супровід камерного оркестру Пражської філармонії під керівництвом Петра Вронського.
Склад Жюрі
Андре Казалет/ André Cazalet - Франція - голова

Хрістіан-Фрідріх Даллманн/Christian-Friedrich Dallmann - Німеччина

Адам Фрідріх/ Ádám Friedrich - Угорщина

Аб Костер/ Ab Koster - Голландія
Їндржіх Петраш/ Jindřich Petráš -Чехія

Барри Таквелл/Barry Tuckwel - Австралія

Бедржіх Тилшар/ Bedřich Tylšar - Чехія
Організаторами конкурса були запропоновані твори високо-художньої форми з великими техніченими можливостями, і розраховані на високий професіональній рівень виконавців, де було б можливо показати красоту, тембр, благородство звука валторни і наряду з тим велику динамічну палітру інструмента та його віртуозні можливості. В багатьох творах був задіяний величезний діапазон інструмента від самих низьких басових нот до нот найвищого регістру. .
В процесі прослуховування і відбіру учасників 1 кола конкурса, а ї х було 48, до участі в другому колі були допущені лише 12 учасників, а до третього фінального кола тільки 4 претенденти .
2 тур валторна:
Мацей Барановський - Польща
Арон Кенчєй - Угорщина
Клаудіус Мюллер - Німеччина
Єремі Тінлот - Франція
Йозеф Коціс - Угорщина
Христоф Ес - Німеччина
Яна Ржержіхова - Чехія
Іонут Подгореану - Румунія
Хозе Вінцент Кастелло - Іспанія
Золтан Мацай - Угорщина
Петер Лакатос - Угорщина
Йоцелін Віллем -Франція
Фортепіанний акомпонімент:Ярміла Панохова,Яна Голіашова, Даніел Віснер
3 коло валторна:
Мацей Барановський - Польща
Христоф Ес - Німеччина
Золтан Мацай - Угорщина
Йоцелін Віллем - Франція
Прослухавши і конкурс від початку і до останніх акордів третього фінального кола, треба відзначити високий художній рівень виконавців. Молоді музиканти майстерно володіють інструментом, застосовуючі всі можливі засоби та прийоми для інтерпретації того чи іншого твору. За останні десять років рівень учасників конкурса і сама виконавська майстерність спеціалістів: диригування, духові інструменти, фортепіано, орган, струнні , вокал безсумнівно дуже вирiс і говорить про неймовірно високі досягнення в області світової музичної виконавської мастерності.
Підсумки міжнародного конкурсу «Пражська весна» 2007
Валторна:

Лауреат 1 премії
Христоф Ес - Німеччина
Лауреати 2 премії
Золтан Мацай - Угорщина
Йоселін Віллем - Франція
Третя премія не була присуджена

Почесні дипломи:
Мацей Барановский - Польща

Хозе Вінцент Кастелло - Іспанія

Яна Ржержіхова - Чехія

Мацей Барановський не був оцінений тому, що не виконав умови конкурса.

Андре Казалет голова жюрі
Прага, 14.5.2007року.
Роблячи підсумки основниих моментів 62 Міжнародного музичного фестивалю і 59 музичного конкурса «Пражська весна», хотілось зупинитись на історії його виникнення
В 1946 році під патронатом президента Чехословакії Едварда Бенеша, вперше в Празі був проведений міжнародний фестиваль « Пражська весна», а перший фестивальний концерт відбувся у виконанні Чеської філармонії під керівництврм видатрого диригента Рафаеля Кубеліка 11 травня 1946 року в концертному залі Рудольфін.Пізніше, в пятдесяті роки минулого століття стало традицією відкривати фестиваль циклом симфонічних поем Бедржіха Сметани « Моя Батьківщина » і закривати «Пражську весну » симфоніею № 9 Людвига Ван Бетховена.
За весь період музичного конкурса «Пражська весна», а саме з 1953 року багато представників СРСР стали лауреатами конкурса « Пражська весна » або отримали почесні дипломи. На великий жаль слід констатувати , що за останні роки рідко приймають участь у конкурсі представники країн С Н Д ,
Серед флейтистів лауреатами в 1953 році були Олександр Корнєєв и Лев Перепілкін.В 1968 году Валентин Звєрєв, в 1974 Олександр Майоров, в 1977 Сергій Бубнов. Серед гобоїстів в 1953 році лауреатом став Володимир Курлін, в 1968 Олег Соколов, в 1974 Олександр Афанасєв. Кларнетисти: 1953 р. - Михайло Ізмайлов, Валерій Безрученко в1959р, Андрій Козаков в1977 р., Іван Оленчік 1981р., Гєнадій Забара 1981. Валторністи -Віталій Буяновський і Степан Вишнєвський 1953р., Анатолій Демін і Борис Афанасєв 1959 р., Арвід Клишан 1962 р., Віктор Галкін 1968 р., Василь Тарасов 1974 р., Олександр Раієв 1982 р. Фагот - Ашот Абаджан 1953, Лев Печерський 1953, Володимир Власенко 1959, Сергій Красавін 1959, Володимир Богорад 1968, Андріс Арніцанс 1974,1977. Труба - Валентин Юдін 1962, Валентин Мальков 1962, Андрій Іков 1982. Тромбон - Віктор Баташе 1962, Борис Виноградов, Дмитро Андрєєв 2004.
.

Ignacy Jan Paderewski

13. května 2007 v 17:21 | Sevruk Michal ( Михайло Севрук)
Ігнацій Ян Падеревський (Ignacy Jan Paderewski, 6 листопада 1860 - 29 червня 1941) - видатний польський піаніст, диригент, композитор, філантроп, політик українського походження.
Пам'ятник І.Падеревському в Уяздовському парку (м. Варшава)
Пам'ятник І.Падеревському в Уяздовському парку (м. Варшава) Погруддя І.Падеревського в алеї Слави (м. Кельце) Погруддя І.Падеревського в алеї Слави (м. Кельце)
Народився у селі Кирилівка,на Поділлі 6 листопада 1860 року.
Дитячі роки проходили у подільському селi.B малолітньому віці переїхав жити до тітки в Любарський повіт на Житомирщині і від цієї доби його життя повязане з Житомиром. Фахівці називали його одним з найбільших музикантів світу. В російській газеті за 1899 рік «Петербург» писалось: «Він зазнав овацій, яких не зазнав жоден із артистів на концертній естраді, його закидали квітами та вінками». Унікальність його полягала в тому, що він грав відомі твори не так як звикли - їх просто не впізнавали! Автop 411 музичних творів. У 1919 році Падеревський був прем'єр-міністр закордонних справ коаліційного уряду «народовців» у Польщі. Був серед тих, хто підписав Версальський мирний договір 1919 року. У 1996 році у селі Курилівка І. Падеревському відкрита меморіальна дошка.
Важливим джерелом для дослідження біографії музиканта Ігнатія Яна Падеревського, є справа про дворянське походження роду Падеревських, що зберігається у фонді Волинських дворянських депутатських зборів. Досить значна за обсягом, вона є типовою до тисяч подібних справ: за складом документів, принципом формування та довготривалістю ведення. Розпочата у 1832 р. і закінчена у 1903 р., вона є не лише носієм інформації про численні відгалуження роду Падеревських, а й може служити типовим зразком вивчення драматичної історії польської шляхти в Україні у ХІХ ст. На прикладі лише однієї родини можна прослідкувати занепад колись потужного роду, переміщення до нижчих соціальних верств, відчайдушну боротьбу окремих її представників за збереження дворянського "status quo". Вперше Падеревські заявили про свої дворянські права ще на початку ХІХ ст. і протоколом Волинських депутатських зборів від 10 березня 1802 р. були внесені до 6-ї частини родовідної книги дворян Волинської губернії. Саме в цьому документі і міститься інформація про історичні корені роду які ведуть із Дрогицької землі, (сучасне Підляське воєводство республіки Польщі), де вперше у документі від 1607 р. згадується чесник дрогицький Йозеф Падеревський - протопласта роду. Як видно з цього ж документу рід Падеревських декілька століть осідло проживав на Дрогичинщині, у власному маєтку Падеревці, і лише наприкінці XVIII ст., після його втрати, мігрував на Волинь та Поділля. Географія розселення Падеревських в Україні доволі широка, про що свідчать метричні свідоцтва різних католицьких та уніатських парафій, зокрема свідоцтво про смерть 8 грудня 1805 р. Яна-Григорія Падеревського, видане з книг Покровської церкви с. Ситківці Таращанського повіту Київської губернії, свідоцтво про хрещення 23 листопада 1794 р. Юзефа ПадеревськОГО у Колодяженській каплиці Новоград-Волинського костьолу. Осіб з прізвищем ПадеревськІ зафіксовано також у Житомирському, Радомисльському, Сквирському, Махнівському, Бердичівському повітах. Окрема лінія протягом ХІХ ст. фіксується на Поділлі, зокрема у Летичівському повіті. Згадані метричні свідоцтва свідчать також про певну релігійну індиферентність Падеревських. Відповідно до життєвих обставин, вони відправляли духовні треби як у католицьких костьолах, так і в уніатських церквах. Для цього роду, як і для значної частини польської шляхти, характерна також часта зміна місць проживання. Маючи особисту свободу вони переїздили з місця на місце в пошуках кращої долі. Так, дід майбутнього композитора Йозафат Падеревський ще у 50-х рр. ХІХ ст. мешкав у містечку Івниця Житомирського повіту, де народився його син Ян, який певний час жив на Поділлі. Там, у с. Курилівка, що поблизу містечка Хмільник, побачив світ Ігнатій-Ян. З 60-х рр. ХІХ ст. ця гілка роду Падеревських знову переміщується на Волинь, де осідає у Заславському повіті.
Частина дворянської справи присвячена найближчим предкам композитора, і тому становить найбільший інтерес. Зокрема, з прохання, поданого Іваном Йозафатовичем ПадеревськИМ 10 січня 1872 р. ми дізнаємося, що його син Ігнатій-Ян "будучи в малолетстве в болезненном состоянии здоровья" своєчасно не був "сопричислен" до дворянського роду, і батько, представляючи метрику про народження, просить внести його до родовідної книги. Сама метрика у справі відсутня, бо, як видно з подальших документів, вона була повернута прохачу, разом із копіями.
Є свідоцтво, видане з Волинської казенної палати 17 липня 1870 року, що Ігнатій Падеревський з 1867 р. записаний до громади міщан-християн м. Заслава, хоча проживав разом із батьком у містечку Судилкові Заславського повіту. Іншу дату, містить свідоцтво Заславської міщанської громади, в якому записано, що Ігнатій Падеревський "записан в круг сего общества" з 1864 року. Від 5 липня 1872 р. Ігнатія-Яна Падеревського було причислено до дворянського роду його батька із занесенням до 1-ї частини родовідної книги дворян Волинської губернії. .
У справі значиться дата 31 травня 1894 року коли київські дворянські депутатські збори у відношенні до своїх волинських колег повідомляють, що дворянин Падеревський виявив намір обрати постійне місце проживання у Києві, і побажав бути записаним до родовідної книги дворян Київської губернії. В зв'язку з цим Київське дворянське зібрання просить надіслати справу про дворянське походження Падеревських, а також копії протоколів про затвердження їх у дворянстві. Справу вів повірений Падеревського адвокат Станіслав Рошковський, а сам митець на той час мешкав у Франції, про що свідчить доручення на право ведення справ і управління майном, видане 1893 року і засвідчене Російським Генеральним Консульством в Парижі.
При уважному вивченні цей документ розкриває багато цікавих штрихів з біографії композитора, його суспільний статус та матеріальний стан. Тут, Ігнатій Падеревський постає вже досить забезпеченою людиною, бо 22 лютого 1894 р. він передоручив дворянину Георгію Краскавському право на управління маєтком Біарков Келецької губернії, "продажу продуктов и движимости, получение доходов и денег на ведение судебных дел". Про це ж свідчить і доручення засвідчене у Сумського нотаріуса І. БІРЧЕНКА 23 вересня 1894 року, видане дворянину Івану Йозафатовичу ПадеревськОМУ на право управління будинком у м. Житомирі, "увеличение и получение доходов с того дома, с правом заключать договоры с квартирантами, на застраховане того дома, на исходатайствование ввода во владение оным и на ходатайство по всем делам связанным с управлениемтем домом".
Останній блок документів у справі, пов'язаний з ім'ям Ігнатія Падеревського відноситься вже до початку ХХ ст. Це, перш за все, його власноручне прохання на ім'я Волинського губернського предводителя дворянства, від 17 червня 1902 року, про занесення до дворянської родовідної книги його дружини Гелени-Марії, уродженої баронеси РОЗЕН, з якою він одружився у католицькій парафії швейцарського кантону Морж у травні 1899 р. Обсягом всього у пів сторінки цей документ є надзвичайно цінним і не лише тому, що містить власноручний автограф видатного митця. З його рядків перед нами знову постає географія подорожей Ігнатія Падеревського - Швейцарія, Австрійська Галичина, Варшава, де композитор мав намір поселитися остаточно, - ось лише далеко не повний перелік пунктів на творчій карті музиканта.
Із справи не видно, чи було задоволене прохання Падеревського. Останній документ, датований 24 червня 1903 року, - копія відношення Волинських дворянських депутатських зборів на ім'я Варшавського обер-поліцмейстера про необхідність надіслати до Житомира метричний запис про народження Гелени Падеревської. З невідомих нам причин, цього очевидно зроблено не було. Відсутність у дворянській справі пізніших документів, пов'язаних з ім'ям митця, свідчить про те, що він після смерті батька остаточно втратив зв'язки з Волинню. Маючи певний соціальний статус, непогане матеріальне становище та ім'я у мистецькому середовищі, йому вже не потрібно було вести боротьбу за становище у вищому світі. Друга половина життя видатного композитора була вже пов'язана з Польщею.
Помер 29.07 1941 року в Нью Йорку. І лише в 1992 році прах Педеревського було перевезено до Польщі