Prosinec 2006

Karl Němeček

25. prosince 2006 v 15:52 | Michal Sevruk(CEBPYK)
Михайло Сeврук м.Прага
Карл Немечек /Němeček/ народився 08.10.1950 в місті Чeрнiвці. З дитячих років займається музикою,яка стала в дальнішому його професією.В році 1968-1272 навчався в музичному училищі міста Чeрнiвці по класу труби. Від року 1972 -1978 навчається по класу труби у відомиго педагога- трубача Микoли Бердиєва у київській державній консерваторії ім.П.І.Чайковського,нині музична академія.
В студентські роки працював в Заслуженому Симфонічному оркестрі Держтелерадіо України а потім солістом симфонічного оркестру Донецького оперного театру.На початку 80 років повернувшись до Києва працює в Державному симфонічному оркестрі України де виконує партію першої труби.В якості музиканта оркестру приймав участь в запису музики на Державній кіностудії ім.О.Довженка. Паралельно з виконавською працею веде клас труби в Київському музичному училищі ім Р.М.Глієра та Київському Державному інституті культури.
Після переїзду до Німетчини від року 1991 працює педагогом в школах мистецтв міста Бакнанг і Вайблінген.Веде виконавську діяльність: солові концерти як в Німетчині так і за кордоном.Одночасно грає в різноманітних ансамблях та співпрацює з баготьма оркестрами в якості музиканта так і диригента. Володіє всім сімейством труб,починаючи від натуральної труби(без клапанів),барокної а також corno de caccia.На запрошення багатьох оркестрів неодноразово виконував партію труби в Брандербургському концерті № 2 І.С.Баха.Є виконавцем двох концертів для піколо труби Міхеля Гайдна/брата славнозвісного Йозефа Гайдна/.
Має свої особисті записи на компак дисках.Його виконавський репертуар носить різноплановий характер музичних творів починаючи від Ренесансу, Бароко і до сучасних модерних творів. Володіє гарним мелодійним звуком ,який дає можливість виконувати ліричні глубоко проникливі твори.Майстерно використовує динаміку,штрихи,фразувані. Але є і майстерним виконавцем чисто трубного репертуару, що сопруводжується з великою напругою та виразністю форми та вмінням використати інструмент для поставленої цілi.

Poezie 2

18. prosince 2006 v 10:18 | Sevruk Michal/CEBPYK/
1. ***
Пройшли роки,
Скорбота Бабиного яру
Живе в народі
В пам'яті людській.
У древнім Києві
Де височить Мінора
Як згадка, память
Мертвим і живим.
Німецький кат
Немилосердно, дико
Вчинивши бойню
Світ, яку не знав
Стріляв народ
Старий як світ цей
Без страху, жалю
Совісті, гріха.
Хай вічна згадка
У скорботі світу
Залишиться навіки
В памяті живим
І та земля
Де височить Мінора
Є місто св'ятості
Це місце є св'ятим.
Михайло Севрук в Празі 3.-4.2001 року
2. Батурин
Вже місто в полумї, як ти звелів наш царю
Шаліє заграва, і вється дим пожеж
Блиск грізний небом в танці скаче дико
Лиш попіл згарищ, місто у руїні все лежить.
Убиті всі , порубані без жалю
Хто місто боронив і так собі тут жив
Дітей,жінок, ми не жаліли навіть
Щоб племя i роди навіки зкоренить.
А вранці круки звідусіль злітались
І саван смерті місто оповив
Рука царя тверда , мов той граніт
Батурину не встати з забуття.
Так Меншиков писав царю Петрові
Що працю ката до кінця звершив
Не бути Україні вже нілоли
Поки твоя рука є сильна мов граніт.
Прага 20.11.2006
Переклад M, iз В. Брюсова
Ми - скіфи
Ми - ті, про кого шепотіли в давнину,
У мимовільному тремтінні еллінськії міфи:
Народ закоханий у буйство і війну,
Сини Геракла і Єхидни - скіфи.
Навколо моря Чорного пусті степи,
Як демони ми облітали прудко,
З'являлись раптом, всюди сіять страх:
В верхів'ях Тигру, чи пониззі Істри.
Ми диким норовом жахали світ,
Палаючи зловісно, тут і там зірницею:
І перед нами Дарій відступив і Кір
Прибоpканий був на шляху він скіфською царицею.
Що ж ми були?- Щит,ніж,сайдак і спис,
Шолом ,лук , стріли і коня вудила!
Леск, дзвін,крик,сміх,набіги - все буття
Було в розгулі браному, бенкеті п'яному!
Плекали нас хурделиці й мороз:
У хуртовині вихору подій тягнув нас холод;
Ножем рубали ми вино, волосся
Мерзлого дзенькали льодові нитки!
Наш вірний приятель, учитель мудрий наш,
Вино ячмінне підбадьорувало сили:
Летіли ми у бій під дзвони мідних чаш
На поясі, та й з ними йшли в могили.
Дні битев,полювань, бучних бенкетів,
Змінивши подобу, творили суть життя....
Як весело було колоть рабів,
Ще перед тим, як розпалить вогонь, на тризні!
В курганах громіздких, сидячи на коні,
Серед багатств, як заповіли предки
Сплять наші страхітні царі; і в снах
Їм маряться звитяги, битви та бенкети.
І часом, в стороні від вогнища присівши,
Коли хмеліли в насолоді гості,
Юнак наш виробляв для дів
Коней і левів з срібла й кості.
І взявши в коло грізного жерця,
Тримаючи в руці високо факел димний,
Ми в танці дикому, співали без кінця.
Палкі, величні й переможні гімни.