Radomysl cerkva/ Святого Миколи- чудотворця

5. listopadu 2006 v 11:21 | Michal Sevruk







Церква Святого Миколи у місті Радомишлі
В другій половині ХІХ століття в Радомишлі(Радомислі) була побудована церква на честь Святого Миколи-чудотворця.Закладання церкви відбувалося в 1780 році митрополитом уніатської церкви І. Смогоржевським ще за доби, коли Радомисль був стольним містом уніатської митрополії.Після третього поділу Польщі в році 1795 почалося тотальне переслідування та неприховане нищення уніатської церкви на Україні російським царизмом.Ліквідувавши митрополичу резиденцію в Радомислі царизм при допомозі Московської митрополії чинив справжній геноцид проти українських священників та громадян.Церковні споруди,маєтки автоматично переходили під юрисдикцію православних конфесій.Землі та маєтки дарувалися поміщикам,генералам та полковникам російської армії. Радомисль був оголошений повітовим містом Імперії Волинського намісництва.Будівництво церкви було припинено аж до 1864 року. Нажаль, конкретної дати побудови церкви ні в церковних ,ні в державних архівах не існує.Важливим свідченням є праці українського краєзнавця Похилевича який датує 1864-1879 р.р.Перша дата (1864р.) згадується Похилевичем ,як початок будівництва.Друга (1789р.),саме тоді в Радомислі був похований камер-юнкер його Імператорської величності надвірний радник В.В. Синельников.Поховання здійснилося на цвинтарі біля церкви 22.04.1879 р.
В 1864 році в Радомишлі(Радомислі) розпочалося будівництво кам'яного храму. Терміни будівництва співпали з будуванням у Києві Володимирського собору,i тому розписи радомишльського храму схожі по техніці живопису із живописом київського собору. Розписував обидві культові споруди видатний російський маляр Васнєцов iз своїми учнями. I таким чином припускається можливість, що радомишльська церква була своєрідною творчою майстернею, де робилися попередні ескізи та планувалися експозиції, a потім пізніше втілювалися в київській споруді.Приміром ,портрет княгині Ольги,Феодосія Печерського,княгині Євдокії,композиції -,,Богородиця,, ,Бог - слово,, є абсолютто однаковими.
Церква Святого Миколи за комуністичної доби була закрита.Велику дзвіницю окрасу міста було розібрано,а в церкві зробили зерносховище.Відродилась церква як не дивно за німeцької окупації в роки другої світової війни. Нині церква Святого Миколи конфесійно підлягає російській православній церкві Московського патріархату, а місцеве населення продовжує ще й досьогодні славити Бога на рідній землі в незалежній державі Україна мовою окупанта.

Сучасний Радомишль розташований на півночі України в поліській зоні.Край з давніх часів славиться своїми лісовими масивами,багатющим рослинним та тваринним світом. Ріки Полісся, протікаючи великими лісовими масивами, створують неповторний ландшафт. Мабуть завдяки вигідному географічному розміщенню та розкішній фауні і флорi древлянські племена заклали Городище i стали селилися на берегах мальовничих річок Тетерів та Мика. З давніх часів і до сьогодні головним заняттям поліщуків стали мисливство,рибальство,збирання меду та деревообробка.

Наприкінці ІХ ст. місцевість між двома річками, отримало назву Микгород - на честь річки Мика. Згодом назва змінилися на Мичеськ, а пізніше - Мисько над Тетеревом. З Радомишлем тісно пов'язано ім'я Київської княгині Ольги. За однією з версій, саме звідси вона випустила голубів із тліючими паличками на Коростень, щоб помститися коростенчанам за смерть її чоловіка князя Ігоря. І хоча це всього лише версія, проте з кінця XVIII ст. і до сьогодні на гербі міста були зображені три голуби зі смолоскипами. Щоправда, в наші часи на дещо зміненому гербі голуби тримають зелені гілочки, але тема княгині Ольги все одно залишилась тут домінуючою.


У другій половині XVIII ст. Радомишль стає адміністративним центром уніатських єпископів. Приміщення консисторії збереглося і до наших днів.За роки російської присутності тут були розміщені військові казарми, тепер знаходиться середня школа, яка носить імя Вячеслава Чорновіла.
Сучасний Радомишль органічно поєднує в собі майже незайману красу поліської природи та сучасний промисловий розвиток. Тут знаходиться один із найбільших у країні пивних заводів, що випускає відоме радомишльське пиво. Також місто займається і традиційною для Полісся деревообробною промисловістю.

Проте, Радомишль все ж залишається тихим українським містечком із населенням у півтора десятка тисяч. І головним заняттям його жителів залишається сільськогосподарська праця. Знаходячись між Києвом і Житомиром, Радомишль має спільні риси і з одним, і з другим містом. Так, головна вулиця тут має таку ж назву, як і старовинна вулиця столиці - Велика Житомирська.
Розташований на берегах Тетерева і Мики, оточений з усіх боків густим лісом, сьогодні Радомишль є однією з найяскравіших і найбагатших сторінок нашої історії. Ці землі приймали у себе великих князів, тут вперше в історії південно-західної Русі вивчали мистецтво виготовлення паперу. За володіння цими краями у різні часи боролися монголо-татари, литовці, поляки та німці.

Але, переживши потрясіння минулих епох, нинішній Радомишль залишається тихим українським куточком, де хочеться залишитися довше, щоб помилуватись красою річкових порогів та величчю вікового лісу.
Єдина в місті церква прикрашає його центральну площу. Тут, як і в тисячах інших храмів, звершується постійна молитва за мир, за спокій та за добробут нашого боголюбивого народу. Прохаючи у Господа та Небесної Цариці милості, ми в той же час маємо бути безмежно вдячні Творцеві за те, що саме для нас Він створив красу на землі, щоб ми, споглядаючи неповторність земної природи, могли би краще пізнати велич її небесного Творця.

Ті, хто сьогодні приїздить у Радомишль, можуть водночас ознайомитися і з сучасними досягненнями цивілізації, і з пам'ятками давнього минулого.
 

Buď první, kdo ohodnotí tento článek.

Nový komentář

Přihlásit se
  Ještě nemáte vlastní web? Můžete si jej zdarma založit na Blog.cz.
 

Aktuální články

Reklama