Papirnja/Папірня в Радомишлі./

6. listopadu 2006 v 21:20 | Sevruk ( Михайло Севрук )
Михайло Севрук
.
Папірня в Радомишлі.
Папірня- сучасна частина міста Радомишля, бувше село Папірня, яке виникло приблизно в першій половині ХVII століття .Повязане з виготовленням папіру для потреб друкарської справи Київської Печерської Лаври.Мала на той час визначне значення не тільки в історії м. Радомишля, але і всієї України.Адже це була перша папірня/цех/ в центральній та східній Україні, яка виробляла папір для Лаврського монастиря.Фактично із заснуванням папірні в місті Радомишлі на східній та центральній Україні розпочалося книгодрукування.За свідченнями З. Копистецького,які збереглися в проповіді з1618 року, папірня була заснована " коштом не малим на здивування того краю,як річ небувала.Опікунем папірні і містечка був Єлисей Плетенецький, про що говориться в панегірику складеному на його честь О.Миторою і надрукованому в 1618 році: Не мнєй свєдчит Радомисль, з ним Городок сполнє, як доми в них божії збудувались гойнє."
За припущеннями місцевих краєзнавців історії, а також, як зазначено і в працях І. Огієнка,слід вважати Радомисльську папірню однією із перших у центральній Україні. Приблизний час її заснування можна віднести до року 1615що тісно співпадає з початком діяльності Лаврської монастирської друкарні.Але саме заснування та облаштування папірні ймовірно слід віднести до більш раннього періоду.На основі письмових спогадів, які датуються 1609 роком,де згадується про перебування Єлисея Плетенецького в Радомислі,коли він зі своїми підручними з Радомисля та Василькова відібрав у І.Камінського захоплені маєтки Заруддя,Унин і Воробївичі.
Папірня в місті Радомислі на той час була не перша і не єдина.На час виникнення Радомисльської папірні вже існувала папірня Кмеллера у місті Львові з 1590 року. У місті Острозі князі Острожські також мали папірню і заклали свою властну друкарню, в котрій друкували окрім релігійних книг і світські.
Папір в радомисльській папірні ,як відзначає Ф. Тітов, не був високоякісний, темний, сіруватого відтінку, але дуже міцний.Про високу продуктивність папірні свідчить те,що лаврська друкарня швидко стала найпродуктивнішою в Україні.На протязі перших восьми років свого існування лаврська друкарня видала та надрукувала більше книг,ніж було видано та надруковано по всій Україні. Друкарня видавала в основному теологічні книги та книги для церковного повсякденного вжитку.На кожному аркуші паперу, виданих книг,виразно проглядаються філігранні водні знаки радомисльської папірні з гербом Єлисея Плетенецького.Після його смерті герб Зіновія Копистецького.
Видання першої книги в Києві тісно пов'язане з ім'ям видатного українського православного, церковного і культурного діяча Єлисея Плетенецького.
20 грудня 1616 року в Києві було видано першу книгу - Часослов. У 1616-1624 рр. Є. Плетенецький видав 11 значних творів релігійного, історичного та полемічного характеру. Зокрема Антологіон (1619), Номоканон (1620, 1624), Служебник (1620). Протягом XVI-XVII ст. друкарні засновуються в багатьох містах України. Збільшився випуск нових книжок. Так, Львівська друкарня в 1591-1622 рр. видрукувала 13 книжок, Острозька - за 1574-1595 рр. - 18 книг, Київська - за 1615-1630 рр. - 40 книг, серед яких значну частину складали монументальні твори на 500-1500 сторінок.
Ієромонах Пантелеймон Кохановський, наглядав за її роботою на протязі всього існування , від самого виникнення .Він був високоосвічений церковний діяч і авторитетна особистість,справжній патріот України,який зокрема, в 1654 році був одним їз тих церковних діячів ,що відмовилися присягати російському цареві. Для виробництва папіру були також залучені спеціалісти та майстри папірництва із-за закордону.
В історичній літературі висловлюються думки про нерегулярність функціонування папірні в XVII столітті, з огляду на відсутність документальних свідчень.О.Мацюк підтримує припущення деяких дослідників про існування папірні в м. Радомислі лише до 1648 року,проте в працях І.Огієнка висловлюється припущення,що папірня працювала і в ХVIII столітті.Подібні думки про роботу папірні в м. Радомислі висловлює і польська історіографія.
Українські історики М.Грушевський,І.Крипянкевич,І.Огієнко в своїх історично-дослідницьких працях неодноразово звертаються до історичних подій тієї доби і конкретно про м. Радомисль і папірню
Навколо Радомисльської папірні виникло село,яке дістало назву Папірня і було самостійною адміністративною одиницею аж до 60 років ХХ століття, коли зєдналося з Радомишлем і стало його предмістям.На початку ХХ століття на руїнах папірні було побудовано триповерховий млин.Господарем млина був інжинер Пікарський .Автором проекту і архітектором був Тарасов Костятин Костятинович,який вживав в своїй творчості форми неоренесансу і неоросійського стильового напрямку.
За його проектами в 1888 - 1892 pp. були збудовані:
Мурована тюрма на 300 чоловік в Бердичеві,
Триповерховий млин в м. Радомислі на Київщині,
Триповерховий і чотириповерховий житлові будинки в Києві,
Надбудова 3-го поверху пансіону гр. Левашової,
Розширення Фундуклеївської жіночої гімназії з влаштуванням актового залу і домової церкви,
Ремонт споруд Києво-Покровського жіночого монастиря і будівництво навколо нього мурованої огорожі,
Мурований двоповерховий з підвалом будинок у Китаївському монастирі біля Києва.


Діяльність папірні припадає на період піднесення Радомисля до першої половини
Х VII століття і пояснюється це з відродженням православної церкви та релігійно-культурним пробудженням Києва за часів Є. Плетенецького,Й.Борецького та П.Могили.Радомисль опинився на той час поза межами конфесійної боротьби ,яка виникла після Берестейського собору 1596 року.Землі біля нього та величезні лісові угіддя належали Києво-Печерскій лаврі та монастирю.Петро Могила -Київський митрополит часто відвідував Радомисль і є припущення ,що там находилась його літня резиденція, саме в період його боротьби за митрополичий престол з І. Копинським..Вказує на це, зокрема ,його переписка з іншими духовними та адміністративними особами того часу.Збереглося біля 80 листів, які П.Могила писав у Радомислі.Ось один із них:лист до Павла Ставецького із запрошенням прибути до Києва на урочистості вступу у володіння митрополією і освячення Софії Київської.Лист закінчується підписом митрополита : В Радомислю, в день святих Петра і Павла, року 1663.
Папір доставляли до першої друкарні на Київській землі з Радомисля до Києва по річці Тетерів.
ПЕРША КИЇВСЬКА ДРУКАРНЯ
Київ відіграв важливу роль у поширенні книгодрукарства, розвитку мистецтва оформлення книг, поліграфічної техніки. В 1615 р. в Києво-Печерській лаврі було засновано типографію, перша друкована книги якої - "Часослов" побачила світ у 1616 році. Протягом короткого часу навколо друкарні утворився гурток вчених, просвітителів, письменників. Активну роль у ньому відігравали Захарія Копистенський, Памва Беринда, Лаврентій Зизаній, Тарасій Земка та багато інших.
Книжкову продукцію друкарні Києво-Печерської лаври можна поділити на кілька тематичних напрямків:
1. Церковно-службова література
2. Богословська
3. Навчальна
4. Світсько-полемічна література та віршовані твори
Більшість видань складала церковно-службова література. У Києві кількома виданнями вийшли "Служебник", "Псалтир", "Номоканон", "Тріодь", "Акафіст" тощо. Характерною особливістю було намагання видавців наблизити книги до читача, шляхом перекладу деяких розділів на мову, близьку до розмовної. Діячі вже згаданого київського гуртка переклали та відредагували "Бесіди Іоана Златоуста на 14 послань св. ап. Павла" (1623 р.) та "Бесіди Іоана Златоуста на дії св. апостолів" (1624 р.). У 1625 р. в Лаврській друкарні було видано ще один значний богословський твір "Тлумачення Андрія Кесарійського Апокаліпсису Іоана Богослова". Видання богословських книг було одним із засобів боротьби проти католицизму і уніатства. Великою популярністю користувалось "Євангеліє вчительне" (1637 р.) - збірник повчань у недільні дні, вибраних із творів Іоана Златоуста.
Лаврська друкарня видавала і навчальні книги. Поряд з "Часословом" друкарня видала "Лексікон слав'янороскій", який уклав Памва Беринда.
Більшість видань друкарні виходило давньослов'янською мовою, але друкувались книги й іншими мовами.
Видання Києво-Печерської друкарні відзначались високою поліграфічною технікою. Більшість з них, особливо богословські твори, видавались в аркуш. Такі книги мали парадний вигляд, а, отже, і коштували дорого. Книги, які були розраховані на більш масовий вжиток - "Часослов", "Псалтир", "Лексікон", віршована література друкувалась в піваркуша. Лаврські видання починались з титульного аркуша, прикрашеного гравюрами на сюжет книги. Крім назви книги, на ньому зазначались рік і місце видання. Зі зворотньої сторони вміщувались герб меценатів, які матеріально підтримували друкарню, і вірші, котрі тлумачили геральдичні знаки. Як правило, книги супроводжувались передмовами, присвятами, післямовами.
 

14 lidí ohodnotilo tento článek.

Nový komentář

Přihlásit se
  Ještě nemáte vlastní web? Můžete si jej zdarma založit na Blog.cz.
 

Aktuální články

Reklama