Poezie 1

23. srpna 2006 v 0:35 | Sevruk ( Михайло Севрук)
Поезія -Sevruk ( Михайло Севрук)
  1. Ми славим Україну


    Ми славим Україну
    Стару слов'янщину оцю
    Стару країну, де віками
    Чужинці кров пили цебрами
    З народу ,що любив так волю
    Св'ятую Русь любив.
    Тут всі були кати невдалі,
    Хто хліба Руського хотів,
    Хто мріяв жити й мордувати
    Народ замучений в неволі
    Держать під владою хотів.
    Були тут шведи і татари
    Тут турки й німчики були
    І ляхи кров пили цебрами
    З народу ,що любив так волю
    Святую Русь любив.
    Нарід сей вільний мріяв бути
    Він кривди не терпів
    Збирався в табори могутні
    Щоб землі рухом боронить
    Щоби на цій землі скорботній
    Свавілля кінчилось
    Й була лиш благодать.


    Михайло Севрук м. Київ 1975р.

    Жити - не жити

  2. Жити - не жити
    Століття прожити
    На зломі віків
    Нам судилося жити
    Епохи змінились
    Змішались народи
    Та люди у мирі
    Жить не навчились.
    Дві тисячі років
    Живемо в Христі
    Його заповіти
    Не чиним в житті.
    Біда по всім світі
    Бо робиться зло
    Брат брата вбиває
    Й не знає за що.
    Де Авель, де Каїн
    Араб або жид
    Подай руку брату
    Бо згине весь світ.
  3. Прага
    В ночнім тумані Пражських вулиць
    Таємний подих глибини віків
    Старі костели вежі, брами
    Живії свідки давнix днів.
    Камінний міст як дух,як призрак
    То вся історія землі
    Святії в камені повиті
    Стоять мовчазні , чарівні.
    Внизу хлюпоче ніжна Влтава
    Водою крутить Чортів млин
    На острові шаліє молодь
    Що має назву Жозефін.
    Летить над містом сон дрімучий
    А місто зовсім і не спить
    По Старомаку й Вацлаваку
    Туристи маревом пливуть.
    Прастара матінко, ти Злата Праго
    Ти місто див, далеких снів
    Таємні вежі, гради, замки
    Прийшли до нас з глибин віків.

  4. Гілка калини

    Цвіте у долині
    Калина при лузі
    Буяє в красі
    Жовто-білих квіток
    І сниться мені
    Та далека країна
    Дитинства босого
    Та ясних зірок.

    Співає на ній
    Соловейко весною
    Зозуля нам років
    Зачне рахувать
    На осінь гілля
    Оксамитом засяє
    Й сплете наречена
    З калини вінок.

    Земельку Покрова
    Накриє снігами
    І гілка калини
    Засяє в красі
    Така твоя доля
    Моя Україна
    Калина є символ
    Життя на землі.

    Михайло Севрук 2004 р. Прага


  5. Шумлять гаї




    Шумлять гаї
    Діброва плаче
    Облога синя
    У горі
    Тяжкиї хмари
    Вітер гонить
    Пташиний крик
    Куги-куги.
    Дерева лист
    Свій поскидали
    Трава зівяла
    На межі
    А вітер лист
    Несе у вічність
    Летять вони
    Куди-куди?
    Людськая доля
    Бродить світом
    Неначе в небі
    Журавлі летять
    Міраж,моргана,
    Й вічна туга
    За ким й чому
    В журбі живу?

    Михайло Севрук Прага 2003 р.





  6. Ранкові роси впали на покоси


    Ранкові роси впали на покоси
    Орли кружляють аж за неба край
    Тумани,мгла,парує водні плесо
    Несуться води стрімко в океан.

    А ліс стоїть мовчазно,тихо
    Лиш рання пташка співом веселить
    І світу цього ,соняшних світанків
    Духм'яних трав ніколи не забуть.


    Cеврук Михайло Прага -Дябліце 19.05.2005 р.


  7. Сум у народі


    Сум у народі
    Гіркота, печаль
    Зневіра та розпач
    Бо в хаті москаль.

    Народе проснися
    Не ходь у ярмі
    Зневагу й нахабство
    Ти терпиш завжди.

    Так Бог вже створив
    Твердо-шкірих хохлів
    Терплять як болить
    Та не вірять в братів

    Михайло Севрук Прага 2003 р.


  8. Народ не служить вже панам



    Народ не служить вже панам
    А хамам ,злидням,паханам
    Служити нікому й за що
    Хіба не видно хто є хто.

    А правда в світі є така
    Зробили з тебе простака
    Надієшся на волю Божу
    Сам в гріху ,соромі безбожнім.

    Михайло Севрук Прага 2006 р.

  9. Стихія- води океан
    Стихія- води океан
    Реве, пінить хвилі до біла
    Земля, трави,квіти та гай
    Повітря,рослини,звіри.
    Спустись чоловічку
    На мить до землі
    Та глянь,подивися навлоло
    Як нічиш поля
    Воду,степ та моря
    Ліси й гори губиш од вічна.
    Шануй чоловічку
    Ти красу земну
    Отримав від Бога
    Все даром
    Земля є маленька
    Краплинка в тобі
    Від тебе залежить
    Вічність.

    Михайло Севрук Прага 2004 р.

Вічний рух
У вогні, металі
Вітер, стихія
Води океан.
Каприс Паганіні
Сонет Петрарки
Лет ракети,
Бахів орган,
Де в музці лине
Стихія шквалом
Й застигла в картинах
З усіх епох
Вічний рух
У людині самотній
Летить,
Kане в вічність
Як в світлі
Міраж.

Михайло Севрук Прага 2003 р.
11. Вересневі обзори
Вересневі обзори
Неба повного зорі
Жовтий місяць в горі
Світить стежку мені.
По-під яром крутим
Над потоком стрімкім
Де лісів чорносинь
Проляглась в далечінь.
Парасолькою небо
Мільйони вогнів
Манять світлом своїм
До небесних вершин
А стежина веде
У далекі світи
Жовтий місяць в горі
Світить стежку мені.
Прага 18.06.2005р.
12. ***
Вітер акордом
Органних труб
Реве безнадійно
Сміється.
У прелюдіях муз,
Вічних Бахівських фуг
Людським подихом туг
Час від часу озветься.
Танець смерті сичить
Понад світом летить
Фложалетами пікколо свище.
Блиск i грім навкруги
Бють літаври в горі
Світу цього кінець
Грішним душам терпець
Від пекельного болю урветься.
Але трубить труба
Ангел з неба взива
До гармонії,злагоди,тиші.
Світлом скрипок звучить
Неба синя блакить
Пролунає відлунням валторна.
І летить по землі
Ода радості й спів
Обніміться брати,обніміться.
Praha 2005
13. ***
Чуєш,як вітер шугає
Несе понад лісом хмари
Могутні дерева хитає
Аж свист чути дикий вгорі.
Шумлять ліс,гаї і діброва
І падає лист навкруги
Облога на небі багрова
Cивіють поля вдалині.
Несе вітер з півночі холод
Замре все живе до весни
Лиш каркне десь голосно ворон
Й луною озветься в душі
Михайло Севрук
14. Мре Україна
Мре Україна,відїзджає
Хто в рабство силою,хто так
Жінки до праці,та розпусти
Нема моралі,сором,жах.

Мужі, сиділи б краще дома
Та працювали на землі
Як українець,щось не добре
Зробили ж славу ви собі.

В убогих селах жити гірко
Женуть горілку,тихо мруть
Дітвора школи покидала
І просять все,що подадуть.

Мужі, так званої держави
Ганьба,та сором вам усім
Злочинцям ввірили країну
Й живете злочином одним.

Пограбували все,що можна
Людей поїли б ви живцем
Собі державу збудували
На крові й горі ви людськім.

А кара прийде неминуче
Й розплата беде все рівно
Де сльози ллються у народі
Там Божий суд прийде.
15. Місяць світить

Місяць світить
Собака виє
У хаті самотньо
Душа тліє
Горить серед хати
Воскова свіча
У тиші пекельній
Останні слова.
Шепочуть губи
З Св'ятого письма
Свіча ж догоріла
Душа відійшла.
У вічність далеку
Не знаємо ми
Куди і чому
Відійде на віки?
Й неначе не жив
На землі чоловік
Хліб сіяв,трудився
І рід свій зродив.
Помер в самоті
В самоті народився
Прийшов із землі
До землі повернувся.
В далекім селі
У церквині старій
Співає хор псалм
По померлій душі
Лик Божий присутній
В обличчях людських
Священник співає
Про вічність,покій.
Помилуй нас Боже
Дай вічність й спокій.
16. В Печерській Лаврі

В Печерській Лаврі
Дзвонять дзвони
Свічки горять
По всіх церквах
Далекий взпомин
Й стогін,стогін
Моя ти земле
Рідний край.
Зігнувся Нестор
Й щось нам пише,
Чи не історію землі?
Перо скрипить
Свіча палає
І тиша , спокій
Навкруги.
Про що ти Несторе
Там пишеш,
Про що Святий
Скажи мені?
Андрій колись
Ходив з братами
Поставив Хрест
На цій Горі,
А Володимир
Князь Великий
Хрестив в Почайні
У воді.
Пройшли роки
Батий понічив
Всю Україну розігнав
Руїну, попіл
Від пожарищ
Про все ти
В Повісті писав.
Не описав
Про наші біди
Про Унію і москаля
В землі невігласи
Без віри
Не можуть
Жити без Кремля.
Поетів,
Геіїв мордують
Шевченко перший
Ох! Терпів,
А скільки згинуло
Й забито
Святих отців
Братів, ченців.
Росія кинула
Петлю нам
І розігнала цілу Січ
Клейноти-пам'ятки народу
Царизм згубив
В крові втопив.
За ним прийшли
"Брати червоні"
Безкарно правили в землі
Ти Несторе це опиши,
Як голод був
У тридцять трейтій
Й церкви палили,
Це ж свої
Служили вірою Іюди
Щоб не послали в Соловки.
Багата Слава України
Гірка традиція землі
Печерська Лавра в Україні
Москаль керує із Москви
Антоній Лаврі цій засновник
Був українцем, є Св'ятий
Брат брата гнобить
Та мордує
За Віру, Бога,
Й так собі.
Б'є дзвін
І свічка догоряє
В Печерах спочивають
Всі Св'яті
Ти ж Україно відкриваєш
Нову історію землі.
###
17. Сичить зима морозами
І віхола мете
Сніги несе метелиця
У комині гуде
До ранку вкриє
Поле й ліс
Сніжинок рій білесенький
Є мило,тиша навкруги
І сонце в душу проситься.
***
18. Батурин
Вже місто в полумї, як ти звелів наш царю
Шаліє заграва, і вється дим пожеж
Блиск грізний небом в танці скаче дико
Лиш попіл згарищ, місто у руїні все лежить.
Убиті всі , порубані без жалю
Хто місто боронив і так собі тут жив
Дітей,жінок, ми не жаліли навіть
Щоб племя i роди навіки зкоренить.
А вранці круки звідусіль злітались
І саван смерті місто оповив
Рука царя тверда , мов той граніт
Батурину не встати з забуття.
Так Меншиков писав царю Петрові
Що працю ката до кінця звершив
Не бути Україні вже нілоли
Поки твоя рука є сильна мов граніт.
Прага 20.11.2006
19.***
Як зима не шаліє вітрами
Як не сипле холодні сніги
Лиш відлига настане й відразу
Нам тепліше стає на душі.

Тепле сонечко вийде з за хмари
Бокогрій зкине теплий кожух
Потечуть всі сніги рівчачками
Стануть морем заплавених лук.

Прилетять із далека гаврани
І бусли клекотіти почнуть
Співом птахів з гаїв i байраків
Лине пісня одвічна як світ.

Селянин вийде поле орати
Засівати зерно золоте
Трави пахнуть духм'яніють м'яти
Все живе навкруги оживе.
 

1 člověk ohodnotil tento článek.

Nový komentář

Přihlásit se
  Ještě nemáte vlastní web? Můžete si jej zdarma založit na Blog.cz.
 

Aktuální články

Reklama