Duben 2006

radomysl

26. dubna 2006 v 22:41



M.Sevrukplakat z koncertu v kosteke sv.Mikulase na Malé Strane
michal
Sevruk, Michal
Hobojista
zahájení aktivity 1.9.1950
TextPro tisk
Sevruk, Michal, hobojista, narozen 1. 9. 1950, Radomyšl (Ukrajina).
Na Konzervatoři Viktora Kosenka v Žytomyru studoval v letech 1967-73 obor hoboj a dirigování, poté na Akademii Pjotra Iljiče Čajkovského v Kyjevě v letech 1973-78 hoboj a komorní hru. Od roku 1975 vyučoval na Hudební škole Jakova Stepového č. 1 v Kyjevě. V letech 1976-1995 byl členem Symfonického orchestru Ukrajinského rozhlasu a televize jako hráč na hoboj a anglický roh; zde působil také jako asistent dirigenta. Mezi lety 1980-95 vyučoval na Konzervatoři v Kyjevě hru na hoboj. Nyní má českou státní příslušnost a žije v Praze. V současné době je učitelem na ZUŠ Taussigova 1150, Praha 8 a koncertuje. Jako orchestrální hráč absolvoval turné po evropských zemích v letech 1993-95 (Paříž, Madrid, Řím, Mnichov ad.).
orchestrСеврук Народився 01.09.1950 році в місті Радомишлі Житомирської області. 1961-1967 навчався в Радомишлі в дитячий музичній школі по класу кларнета в А.Й.Клименка, В.І.Зайця, В.І.Москаленка та класу акардеону в Якименка В.І. В 1967 році успішншо склавши вступниі іспити був зарахований до Житомирського музичного училища імені.В.С.Косенка, де вивчав гру на гобої в класі І.М.Мостового, В.Ф.Носкова, В.І.Карамишева, та диригування в Д.І.Сірого. В роках 1968-1970 проходив військову строкову службу в одному із військових духових оркестрів Прикарпатського військового округу в місті Овручі. На той час військовим диригентом там був капітан а потім майор Відомський Г.В. ,який заохочував музикaнтів та підтримував високий професійний рівень колективу. Після служби в армії продовжував навчання в музучилищі а після його закінчення був прийнятий в 1973 p. до Київської Державної консерваторії ім. П.І.Чайковського, де навчався по класу гобоя у видатного педагога гобоїста автора багатьох творів з історії, методики та розвитку гобоя, вченого -музикознавця професора Носирєва Є.Р. Вже в студентські роки а саме від 1975 року працював артистом духового оркестру при Київському обєднанні музичних ансамблів.Художнім керівником i директором на той час був відомий київський педагог, виконавець на трубi Косяков М.Б. З листопада 1976 по червень 1995 року працював артистом Заслуженого симфонічному оркестру Держтелерадіо України під керівництвом Народного артиста України, професора В.Б.Гнєдаша та заслуженого артиста України Сіренка В.Ф. За роки праці в симфонічному оркестрі мав практичну можливість ознайомитись та виконувати в концертах і при звукозапису музичні твори різноманітних авторів, жанрів, епох.Саме у фонд Українського радіо і телебачення за його участі записані сотні годин музики.В якості члена оркестру багато музики записав для різних кінофільмів на київській кіностудії ім.О.Довженка.
В роках 1991 - 1995 у складі симфонічного оркестру Держтелерадіо України під керівництвом Володимира Сіренка неодноразово виїзджав на гастрольне турне по Європі .Незабутні концерти і враження від концертів Парижа, Мадрида , Мюнхена, Барселони та багатьох інших міст.В Парижі оркестр грав концерти майже у всіх престижних залах і театрах.
Паралельно з оркестровою працею гобоїста та асистента диригента працював викладачем першої Київської дитячої музичної школи ім Я. Степового, а від року (1980- 1995) викладачем класу гобоя в Київському музичному училищі ім.Р.М.Гліера. Серед його учнів: соліст Національного Академічного симфонічного оркестру України Г.Кот,соліст симфонічного оркестру Національної телерадіо компанії І.Болбот,С.Кононов, А.Кисілєвський,С.Чистота, М.Любар,С.Виноградов,Ю.Кірпіков та інші. Після переїзду до Чехії з 1995 займається педагогічною і концертною діяльністю.Активний музикант, грає солові концерти і в складі різноманітних камерних ансамблів. Автор методичних посібників, етюдів і творів для гобоя, флєйти, фортепіано,труби, різноманітних камерних ансамблів. Співпрацює з московським журналом "Оркестр"(власний кореспондент в Чехії) в якому має ряд публікацій про міжнародний конкурс ,,Пражська весна 2007,, і ,,Пражська весна 2008,(№ 8,№12)Являється співавтором книги про українського композитора і диригента Анатолія Білошицького.





Sevruk sertifikat







ПАНЕГІРИК Михайлу Севруку

написаний з нагоди дня народження
негідним сином у Просецькому місті празькому
в серпні 2007-го року Господня


Вийшло ясне сонечко
на світ посіяти
Прийшов наш пан отець
на світ сей погуляти
Ой не рік він гуляє і не два
а вже п'ядесят сім літ
Тай ще погуляє
на радість всім нам і на злість ворогам
славою сей світ осяє
Він гравець на солодку дудку
і митець і кравець і байкар
а коли вимагають обставини -
він і повар і маляр і муляр і скляр і кобзар
Наш заступник, кормилець й поїлець,
наш наставник, учитель і жрець,
інспірує нас власним приміром
наш шановний і любий добродій отець
Щоб ніяка хвороба не брала
був міцним і розважним в житті
і життя щоб лагідно всміхалось
У цей день ми бажаєм Тобі
Пагінець старовинного роду
що ще помнить славу Литви
наш Ти батьку, Михайле Івановичу
Многа літа живи і твори!
Від сина Олексія в день 57 роковин від народження

Bočvar

26. dubna 2006 v 10:12 | M.Sevruk
Анатолiй Михайлович [17(29).8.1870, Радомuсль, - 11.9.1947, Москва], радянський вчений металовoд, засновник московської наукової школи металургії , професор (1917).Заслужений діяч науки i технiки РPФСР (1933). В 1908 Заснував першу в Москві металографічну лабораторiю. Основні праці по білим антифрикційним сплавам, сталистим чавунам .Термічній обробці сірих чавунів
Соч.: Исследование белых антифрикционных сплавов, М., 1918.
Лит.: Воронов С. М., Анатолий Михайлович Бочвар, «Успехи химии», 1947, т. 16, в. 6.
Андрей Анатольевич Б. [р.26.7(8.8).1902, Москва], советский металловед, академик АН СССР (1946; член-корреспондент 1939), дважды Герой Социалистического Труда (1949, 1953), сын А. М. Бочвара. Окончил Московское высшее техническое училище (1923), с 1924 преподаёт там же, с 1930 - в Московском институте цветных металлов и золота, с 1961 - в Московском институте стали и сплавов. Основные работы в области кристаллизации, литейных свойств, рекристаллизации и жаропрочности цветных металлов и сплавов, металловедения урана и плутония. Б. создал теорию эвтектической кристаллизации (1935, докторская диссертация) и теорию литейных свойств. Разработал и впервые в мировой практике внедрил метод кристаллизации фасонных отливок под давлением (1936). Широко известно правило Б. для оценки температуры начала рекристаллизации металлов. Заложил основы структурной теории жаропрочности сплавов, установил закономерности деформации изделий из металлов с разным типом кристаллической решётки при циклических изменениях температуры. Государственные премии СССР (1941, 1949, 1951, 1953), Ленинская премия (1961). Награжден 4 орденами Ленина, 4 другими орденами, а также медалями.
Соч.: Исследование механизма и кинетики кристаллизацией сплавов эвтектического типа, М.-Л., 1935; Основы термической обработки сплавов. 5 изд., М.-Л., 1940; Металловедение, 5 изд., М., 1956.

Paleolit (Радомишльська стоянка )

23. dubna 2006 v 11:52 | © Михайло Севрук. Всі права застережені.
Михайло Севрук
Радомишльська стоянка
'Радомишльська стоянка'. Пізньопалеолітична стоянка в околицях м. Радомишля Житомирської області, знаходиться на північній околиці міста, яка серед місцевого населення зветься « Звіринець»., на плaто підвищеного лівого берега р.Тетерів та cвідчить про раннє заселення людьми багнистого регіону Київсько-Житомирського Полісся .





Зміст

На підставі дослідження типології кремінних знарядь та кісток її відносять до ранньої доби пізнього палеоліту. На місті архелогічних розкопок було виявлено та дослідженно кілька стоянок. На одній iз них знайдені залишки п'яти жител наметоподібних конічних споруд, розташованих півколом і побудованих з великих кісток мамонта, та окремо сховище великих кісток мамонта. Характер кремінного інвентарю цього пам'ятника давньої істориї України несе ранні "оріньякські" риси. У ньому представлені як "старі" мустьєрські більш давні форми знарядь, так і пізньопалеолітичні. Серед них багато знарядь високої форми, а також великих пластин і острий із круговою ретушшю. Однак багато різців і пластинок із притупленим краєм, що свідчить про постійнe вживання цих знарядь в повсякденнoму житті первісної людини. Стоянка розташовується на піднесенні, складеному дніпровською мореною, перекритої супіщано-суглиннистими відкладеннями. Культурний шар залягає в суглинках на глибині всього лише 50-60 см. Суглинки на глибині 2 - 2,5 м підстиляються похованим ґрунтом. Науковe датування геологічного віку культурного шару - 18,500-17,500 рр. до РХ.
Радомишльська стоянка була досліджена на протязі 1956-1965 років, видатним українським вченим -археологом ,академіком та професором Київського Державного універсітету ім.Т.Г.Шевченко Іваном Гавриловичом Шовкоплясом (1921-1997).

Первісні паростки політичної думки

1. Первісні паростки політичної думки.Mожна припустити, що як і в інших стародавніх суспільствах, в Україні перші паростки політичної думки сягають в сиву давнину, в часи первісно родового ладу. За доби пізнього палеоліту (близько 40-15 тис. років тому) на зміну первісному стаду прийшов родовий лад. Рід являв собою групу людей - родову общину, члени якої спільно вели своє господарство і спільно користувалися всім здобутим. Члени роду були зв'язані між собою кровною спорідненістю по материнській лінії. Така форма суспільної організації називається материнським родом, або матріархальною родовою общиною, і виникнення її пояснювалось переважаючим становищем жінки-матері у господарському та суспільному житті родових колективів (в останній час ставиться під сумнів рядом провідних археологів).
За часів палеоліту зароджується примітивне первісне мистецтво, а також виникають релігійні уявлення, народжені безсиллям людини в боротьбі з силами природи. На Україні розкопано багато стоянок пізньої палеолітичної доби. Найбільш рання з них - Радомишльська стоянка на Житомирщині. Історично першою відомою формою політичної свідомості,а відповідно і політичних відносин була родова свідомість. Уже в тих умовах буття, зокрема на території сучасної України, у слов'янських племен були досить міцні спільності, встановлені відповідні відносини між членами цих спільностей: підлеглість, залежність, форми спілкування, право, обов'язок і т. д., а відповідно і первісні паростки політичних структур. На жаль, історія не донесла до нашого часу писемних джерел ранньослов'янської епохи. Як і в інших народів, головним джерелом тут залишаються міфи, перекази, легенди. Але через ряд обставин, зокрема християнізація народів Київської Русі, а потім жорстока боротьба проти "язичества" звели майже нанівець прадавні міфи і перекази. У християнській літературі утвердився замість терміну язичество" - термін "поганська релігія". Але й ті незначні крихти, що дійшли до нас, дають змогу уяснити суть і рівень культурного та соціально-економічного і політичною розвитку східних і південно-східних слов'ян. Що було характерним для тогочасних політичних відносин?
Творчому доробку І.Г Шовкопляса належить близько 400 наукових, науково-популярних та публіцистичних праць з археології й історії, історії науки та бібліографії Украйни. Серед них: Мезинская стоянка. К истории. Среднеднепровского бассейна в позднепалеолитическую эпоху. - К., 1965. - 328 с.: ил.; Основи археології: Учб. посібник для студентів іст. фак. ун-тів та пед. ін-тів. - К., 1964. - 271 с.: іл., 1972. - 221 с.: іл.; Розвиток радянської археології на Україні 1917-1966. Бібліографія. - К., 1969. - 343 с.; Археология Украинской ССР: Библиогр. указ 1918-1980. - К., 1989. - 558 с. -Соавт. Н.Г.Дмитренко.; Археологія України: Бібліогр. покажч.1981-1990. - К., 1999.
23-08 2006r. Sevruk Michal
Пізньопалеолітична стоянка в околицях м. Радомишля.
На рівниній місцевості на окрай сучасного м.Радомишля учнями однієї місцевої школи були знайдені кістки якихось тварин під час копання землянки для розваги.Хлопці про знахідку негайно повідомили місцеву міліцію.Таким чином на місце де були знайдені рештки тварин були позвані спеціалісти -археологи які провели деталні наукові розкопки-дослідження.
Мало відомо про архелогічні відкриття в м.Радомишлі.Розкопки проводились інтенсивно. Було знайдено багато речових доказів, та де вони поділися невідомо? Чому б не зробити на місті розкопок музей,щоб місцеве населення,жителі України та закордонні спеціалісти мали можливість познайомитися з експонатами. Малим хлопцем сам був свідком розкопок.Перед моїми очима й дотепер стоять образи могутніх кісток праісторічних тварин.Коли я дивився в ями, де велись розкопки,то кістки здавалися мені ніби могутні жовто-сірі колоди.На мій погляд відкриття такого типу мало пропагують та й невігідно було імперським вченим підносити на рівень світових відкрить якесь провінціальне містечко.На полі, де велись розкопки, поставили лише камінь з написом, який свідчить, що на цьому місті були знайдені залишки первісних людей,та тварин .Поблизу проходить лінія каналiзаційних труб,котра постійно засмерджує простір та порушує екологію.Адже труби постійно лопаються і всі відпади йдуть на поверх, створуючі смердюче болото.Місцеві жителі звикли, і нікого це незаймає.Шкода, що на Україні так мало ще придають значення історичним та архелогічним відкриттям. Зневажають та плюндрують мову, релігію та своїх предків на зарослих бурянами кладовищах.

Kultura Культурний розвиток Радомишля

22. dubna 2006 v 21:13 | Sevruk Михайло Севрук

Культурний розвиток Радомишля
В історичному розвитку Радомишля та Радомишльського району,а в старі часи Радомисльського повіту, невідємною частиною життя та побуту була культура. Одним із головних культурних чинників був фольклор. Адже в самому Радомишлі, окрім корінного українського населення, на протязі багатьох віків проживали поляки, євреї, німці, чехи, росіяни,вірмени, греки.Кожна етнічна скупина підтримувалa та в якійсь мірі і розвивала свій неповторимий колоритний фолкльор.
Визначним та головним пропогадистом поширення музичної освіти серед місцевого населення була церква, і на мою думку незалежно якої конфесії.
Як відомо що в Радомишлі були дві православні церкви, католицький костел в якому був орган,лютеранська кірха, синагога. Місцеве населення з давніх давен було побожне і на богослужбах мало змогу слухати та співати літургічні псалми різних епох та жанрів.Все це звичайно впливало на музичний розвиток та смак жителів Радомишля та околишніх сіл..В православній церкві завжди був добрий хор,який і до сьогодні існує та пропогує твори Березовського, Бортнянського, Веделя та інших визначних композиторів. Багато років у повоєнний період  регентом та керівником була пані Олена Жигадло. В сучасний період керівник хору є Москаленнко Ганна Михайлівна.За свідченням мого тата Севрука Івана Антоновича при місцевій православній церкві був хор хлопчиків.Саме він і був в 20 роках минулого сторіччя членом хору хлопчиків яким керував дяк. Тато мав добрий музичний слух. В хорі співав дискантом -високим голосом.
Фольклор це пісні,танці та різноманітна інструментальна музика.
Жодне весілля не було без музик та пісень. Українське весілля, як відомо збирає дуже багато рідні та гостей,яке супроводхуються обрядовими складеними для цього народом особливими піснями.Весілля тривало тиждень а то і більше. На протязі року залежно від свята співали пісні.,колядки,щедрівки, масляні пісні,пасхалні, веснянки,івано-купальські,обжинні . Пісні на народження та смерть, пісні військові які особливо були популярні серед різних верств народу.Співання пісень було розширене на вечорницях.
Є підстави вважати ,що оркестри які супроводжули на весіллях були з місцевих музик.За свідченнями багатьох людей переважно грали троїсти музики: сопілка або кларнет,скрипка,бубон,цимбали.Пізніше почали вводити різноманітні духові інструменти,труби,флейти,тромбони,тубу або бас-гелікон.З часом почали виникати духові оркестри, які потім замінили троїсті музики.
Окрім польської колонізації в Радомишльському районі в різні сторіччя була німецька та чеська.За припущеннями, саме німці та чехи привезли з собою духові музичні інструменти, які мали в цих країнах давню традицію по іх виробі та вживанні в різноманітних оркестрах.Багато радомишлян котрі служили на військовій службі привозили з собою різноманітні музичні інструменти а потім стихійно створювали різні за жанром оркестри будь то духові або народні
Радомишль -знахoдится майже в центрі Полісся і на кордоні регіонів Волині та Київщини.В різні історічні періоди переходив з одного адміністративного упорядкування до іншлго.Після того, як Радомишль попав під адміністративне упорядкування Російської імперії в місті завжди був присутній військовий гарнізон.І для міста та городян велике значення в розвитку культури маливійськові духові оркестри.Саме з реформами Петра першого,коли фактично почалося формування та створення військової музики та оркестрів, почалося розповсюдження оркестрової музики і не тільки військової але і світської.
В Радомишлі була з давніх давен велика єврейська громада яка жила окремо своїм незалежним життям.Саме Радомишль з находився в лінії осідлості, де дозволялося селитися євреям.Для життя і торгівлі РадомишльБув ідеальним місцем.Близько була залізниця в Ірші та й до Малина не далеко.До магістралі Київ -Житомирякихось 20 кілометрів.Отже Радомишль займав вдале географічне положення,хоча був вздалене містечко.Місцеві селяни не мали ринку збуту товарів,отже євреї були спритними перекупщиками сільськогосподарської продукції.В Радомишлі закупляли на ті часи за мінімальними цінами продукти,пшеницю,жито,ячмінь,льон,мясо -молочні та інші а далі на фурах переправляли до Києва та великих міст Російської імперії і за кордон.Спілкування між общинами займало велике значення .А саме синагога та молитебні школи мали визнамне значення, адже збирала кругом себе все місцеве єврейство яке було дуже побожне.Декілька єврейских шкіл були осередком культури не тільки міста а цілої округи та повіту.Євреї о основному були ремісники кравці,шевці,шорники,шапошники,скляри,кушніри та торговці,котрі мали свої маленьки крамнички.Серед них потім були і дуже богаті купці та капіталісти -міліонери.Серед ремісничого люду було багато музикантів самоучок,які створювали маленькі оркестри.Грали в основному на весіллях ,похоронах і в побудованому радомишльському театрі, а в літку у міському парку грали танці, як духовим оркестром так і клейзмерським оркестром.Як свідчать старі афіши в театрі ставились різноманітні пєси українських авторів так і російських та єврейських.В театрі конались благочинні акції ,які збирали гроші на підтримку бідних учнів гімназії та на інші потреби міста.На балах завжди грав оркестр танцювальної та бальної музики. Радомишльська клейзміровська(жидівська) музика славилася по цілій Україні Попасти на навчання до клейзмерських музик в Радомисль ,до братів Вайнштейнів, вважалося за честь.Багато євреїв з Київського та Радомисльськрго повіту проходили музичну виуку саме тут.
До революции это был уездный город Киевской губернии с довольно развитой
еврейской культурой (<<Талмуд-Тора>>, 3 мужских и 2 женских еврейских уч
илища). Отсюда родом поэты Авром Веледницкий и Рива Балясная (оба были в на
чале 50-х гг. прошлого века репрессированы в связи с "делом Еврейского
антифашистского комитета", затем реабилитированы и вернулись в Киев. Здесь
родилась и поэтесса Дора Шульнер, эмигрировавшая после Первой мировой войны
в Америку и прославившаяся как автор рассказов о жизни еврейской
женщины-портнихи.
Великою подією в житті радомишлян був театр,який знаходився в центрі міста .Втеатріпроводилися різноманітні культурні акції в яких збиралися всі громадяни міста.Як свідчать афіши в радомишльському театрі існувала аматорська скупина яка ставила різноманітні за жанрами вистави.Окрім цього околиці Радомишля були лісисті тому місцеві жителі з давніх давен виробляли з деревини вози,ярма для волів,колеса ,прялки,рублі для розглажування полотна, ночви, човни,ступи,діжи,лопати,граблі,ложки,плели корзини та коробки,дитячі іграшки та інші товари для домашнього вжитку..Одним із важливихта потрібних виробів для кожноденного вжитку були постоли,котрі одягали на ноги як взуття.Ходити в них можна було швидко та зручно,тому що були легкі.Але в мокру дощову погоду та в зимку ноги завжди мокли.
В багатьох селах поблизу Радомишля було розвинено гончарство, гарбарство, кушірство та інші ремесла. Керамічні та гончарні вироби вироблялися цілими сімями з місцевої червоної глини.Переважно то були вироби для повсякденного вжитку:миси,макитри, горшки, пляшки, вази, дитячі іграшки у вигляді різноманітних статуетків що нагадували звірів,та розмаловані свистки у вигляді півників.Ще за мого дитинства в кінці 50 років на початку 60 минулого століття на базар привозили дуже багато виробів з паленої глини. Поруч горшкарів були лозинщики ті що виробляли плетеніречі з лози.Прохoдячі з батьками поміж рядів де були ці ви роби завжди дивувався цім людям що вміють робити такі гарні вироби.

Istorija mista Radomysla-Mycesk

22. dubna 2006 v 15:39 | © Михайло Севрук. Всі права застережені.
Михайло Севрук
Про історію міста Радомишля не має жодної книжки, адже місто це, має більш як тисячолітню історію. Попередники Радомишля - Мическ, Микгород, Мицько , так місто називалося в різні пеперіоди, згадується на протязі багатьох століть, але тільки з конкретними подіями, що конали в ту чи іншу добу, та були пов'язані з історічнисми розвитком України.Не має жодних відомостей які давали б науковий обгрунтуваний попис слідуючіх важливих факторів історічного розвитку міста.
  1. Географічне положення міста.
  2. Попис фауни та флори яка була колись та яка є на сучасний стан.
  3. Потрібно вивчити та детально проаналізувати місцевий склад людей та етнічні скупини, шо населяли та населяють Радомишль та його околиці в різні історічні періоди.
  4. Необхідно дослідити мовну-лінгвістичну етимологію та місцевий діалект населення району, спираючись на дослідників А. Грінченка, Похилевича, Д.П.Де Ля Фліза та інших.
  5. Загадковим явищем та зовсім невідомим є факт існування в Радомишлі Грекокатоличної Уніацької церкви та її митрополії.
  6. Розділившии історічний розвиток міста на періоди треба його дослідити та описати :
  7. А) Праісторичний шлях :Дослідження академіком Шовкоплясом " Пізньопалеолітньої стоянки"
    Б) Древлянський період та період влади на Київському пристолі династії Рюриковичів
    В) Татаро-монголи та Литовський період
    Г) Польська колонізація
    Д) Російська окупація та заведення кріпосного права
    Ж) Радянський період: громадянська війна, конфлікти, бандитизм, котовці, розкуркулювання та колективізація, виселка, голод,репресії
    В) Війна з німецькими окупантами: національно-визвольна боротьба проти фашистських окупантів та радянських окупаційних військ на Україні.
    Ж) Культура, освіта, здравотництво та релігійні конфесії.
    З) Післявоєнний період ,Чорнобильська аварія та її наслідки
    І) Сучасний стан: попис економіки, екології та демографії.
    Й) Промисловість та сільське господарство.
    Важлливим місцем в заснуванні м.Радомишля є його географічне положення та розміщення.З історії давніх часів будівництво населених пунктів: сіл,городищ,сторожових страж та інших можемо судити,що засновувались вони на вигідних географічних місцевостях в першу чергу з стратегічних причин.Прадавній предок сучасної люди мав дуже багато невигід,щодо свого існування,адже в лісах було багато хижіх звірів від яких потрібно було боронитись.Племена праісторичних людей вели кожноденну війну за виживання та продовження роду.Ось таким чином і потрібно було забезпечити охорону життя свого та роду.Як бачимо,що старі городища виникали в тяжко приступрих місцях на пагорбах де навколо був водяний захисний пояс,будь-то річка,озеро чи болотяна непрохідна місцевість.Вивчаючи місцерозташування Радомишля з усією впевністю можемо підтвердити,що саме в тяжкодоступному,оточенему з усих боків водними перегородами та болотистими берегами річок Тетерева та Мики в тяжкопрохідних лісових хащах на високих кручах сучасного Микгорода виникло городище,або сторожова фортеця давніх словян.
    Місце знаходження городища не відоме ,але можливий відгад.Саме в тому місці, де річка Тетерів круто повертає в напрямку до сучасного міста Радомишля,котре височить на високому пагорбі,на Микгороді осталися залишки старовинного кладовища.Воно фактично затоптане ногами пастухів та худоби котру там пасуть.Але декілька нагробних каменів ще виглядають із землі осталися .Є там і надписи.В кінці 50 на початку 60 років памятників на кладовищі було багато,було огорожено, та з часом кладовище повністю заникло.Місцеві люди байдужі до історії а влада належним чином не піклується щоб в належному стані отримувати кладовища.Це без доказів видно на всіх кладовищах м.Радомишля.Їх є декілька в занехаєному та зарослому стані Видатний український історик Михайло Грушевський в своїй книзі "Київська земля" пише про городище Міческ (стара назва Радомишля).
    .
    Кладовища міста Радомишля.
    1.Старе центральне кладовище біля лікарні-немає захоронень.
  8. 2.Нове міське кладовище і старе Папірянське-захоронення дозволене.
    3.Католицьке(польське)- захоронень не має, майже в зруйнованому стані.
    4.Єврейське кладовище-захоронень не має,тому що немає в місті євреїв.В запущеному ,напівзруйнованому стані.
    5.Кладовище на лісовому хуторі-захоронення дoзволене.
    6.Лутівське кладовище-захоронення тривають.
  9. 7. Було в Радомишлі ще лютеранське кладовище поблизу сучасного будинку інвалідів,але перед 2 світовою війною знищено.
8. Місце розстрілу євреїв в 1941 році на луці поблизу Радомишльського лісу.
9. Знищене кладовище біля костелу (сучасний будинок культури)
10.Знищене кладовище біля церкви Святої трійці і сама церква
11.Кладовище і поховання були і біля сучасної церкви Миколи чудотворця.